Легенди Косова: Про Бешта

Колись, у XVIII столітті, у нас жив один жидівський святий. То було ще за часів Довбуша. Той святий прийшов з Поділля, з містечка Окуп, і сидів у печері чи то на Сокільському, чи десь у Ясенові, молився Богові. А уночі ходив до Святої Землі, у Єрусалим, таким тунелем, що вів від Писаного Каменя просто до Храму Соломона.

Кажуть, раз прийшов до нього в печеру Довбуш. А той саме молився. Довбуш каже: “Слава Йсу” – а жид мовчить, лише хитається над Святим Письмом. Довбуш до нього: “Ти що, не видиш, хто прийшов до тебе!” – Той ні слова. Розгнівався опришок, підніс бартку та й замахнувся на зухвалого юдея. А рука так і застигла в повітрі – ні сюди, ні туди. Мусив Довбуш отак з піднятою рукою чекати, поки старий кінчить молитися та зніме чари. Вони довго говорили між собою і переконалися, що оба стоять за справедливість і хочуть добра людям. Від того часу ватажок і святий подружились. Довбуш заборонив опришкам кривдити бідних жидів та мудрих цадиків. А багатих орендарів дозволяв рабувати.

Потім той святий перебрався до Косова і тут проповідував свою науку. А наука була така: Бог створив людей для радості й щастя, тож люди мають жити так, аби ні Бога, ні себе не засмучувати. Бог радується, коли люди набуваються, співають, танцюють. Тому хасиди (так називалися прибічники того святого), як і гуцули, любили і спів, і музику, й танець, і слухати цікаві та веселі розповіді. Ще хасиди дуже шанували природу. Тому на свої зібрання сходилися на Михалкові, аби бути ближче до Бога. Ще той святий учив, що головне для віруючого – не молитися, а робити добрі діла, помагати людям у біді. Він казав: — Хто любіший Богові: чи той, хто у божниці б’є поклони, чи той, хто вибіг із божниці допомогти сусідові наладованого воза з болота витягти? І ще він казав: — Бог не у вівтарі. Він в усьому, що він створив. Коли ти дивишся на світ, то дивишся на Бога. Любити Бога – це значить любити все створене ним: і сонце, і зорі, і трави та дерева, і звірів та птахів, і людей.

Пізніше святий перебрався до міста Меджибожа на Поділлі, там він помер. А його віра поширилась по всьому світі. І тепер часто до Косова приїжджають хасиди з різних країн, аби вклонитися землі, на якій проповідував їхній святий Бешт. Його ще називали Бааль Шем Тов, тобто Господар Божого Імені. А справжнє його ім’я було Ізраель Бен Еліазер.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій