Анна Павлик

«З когорти каменярів»

До 155-річчя від дня народження Анни Павлик (1855 – 1928), громадсько-культурної діячки і письменниці, активної учасниці жіночого руху в Галичині.

Сумна історія нашого народу
і сумна доля його жіноцтва.
Наталія Кобринська

На різних етапах історичного розвитку змінювалася роль і призначення жінки. Її статус визначався багатьма факторами, але жінка завжди виступала як активний чинник суспільного життя. Історія свідчить, що роль і статус жінки в суспільному житті України були досить високими. На відміну від багатьох європейських країн, вона ніколи не була невільницею, а навпаки, мала значні права, що гарантувалися законодавством та економічним становищем. Усьому світові українки послужили прикладом мудрих державних діячів, а також мужніх войовниць, вражали його рівнем освіченості та культури. Ці надбання і традиції стали невичерпним джерелом подальшої боротьби жіноцтва за свої права та належного їм місця в суспільному житті.

Прикладом для наслідування є наша землячка, уродженка с. Монастирське (нині в складі м. Косова) Анна Павлик (1855 – 1928), громадсько-культурна діячка і письменниця, активна учасниця жіночого руху в Галичині, сестра Михайла Павлика (письменника, громадського діяча, публіциста, видавця).

Анна Павлик народилася 26 січня 1855р. поблизу м. Косова (с. Монастирське); пропагувала соціалістичну ідею, під якою розуміла соціальну справедливість. Через тяжкі матеріальні умови життя родини Анна не змогла систематично відвідувати школу. З дитинства поневірялася по наймах. Дівчина мала велике бажання навчатися, але могла це робити лише самотужки, шляхом читання. Розповсюджувала серед селян Косова книжки та журнали, що їх надсилав їй брат Михайло. За це зазнавала переслідувань з боку місцевої влади.

У хаті Павликів поліція проводила обшуки, Анну неодноразово арештовували й судили:

• в 1877р. двічі – в січні та влітку, цього разу разом з І.Франком, М.Павликом, О.Терлецьким та іншими;
• у 1879р. її арештували разом з декількома монастирськими селянами і відправили до Коломиї, а потім до Львова. У січні 1880р. Анну знову заарештовано. Судовий процес відбувся у Коломиї.

Кожного разу суд виносив вирок про ув’язнення. Та Анна була справді незламною дівчиною, хоч жила у злиднях, іноді навіть у підвалі, заробляючи мізерний гріш на проживання важкою працею швачки.

Про несправедливість влади Анна Павлик написала статтю „Мої і людські гріхи, а панська і попівська правда” (// Громада. – 1881. – № 2 (Женева)). Її перу належить нарис „Зарібниця” (альманах „Перший вінок”, 1887). Писала Анна Павлик й вірші, в яких гостро виступала проти несправедливості влади, здирства попів („Несумлінність”, „Попівське сумління”, „Дуреньків суд”), публіцистичні статті („Образок хлопа-рільника від Косова”), записувала фольклор. Один час йшлося про одруження з Іваном Франком, Анна мала намір умовити його переїхати до Косова і тут господарювати, однак із цього нічого не вийшло. І.Франко присвятив їй поезію „Анні П.”.

У 1887р. сестра Михайла Драгоманова – Ольга Драгоманова-Косач (літературний псевдонім Олена Пчілка) разом з Наталією Кобринською видала альманах жіночих творів – авторок Галичини і Великої України „Перший вінок”. Там можна прочитати оповідання нашої землячки Анни Павлик про молодих косівчанок та чудове місто Косів. „Перший вінок” допомагав видавати Іван Франко, він і познайомив Анну Павлик з Оленою Пчілкою. З того часу знана вже письменниця і громадська діячка зацікавилася талановитою дівчиною з Косова.

У 20-х роках А.Павлик, яка залишилася самотньою, допомагала дітям-сиротам з Монастирського, мала намір побудувати на спеціально купленому грунті сиротинець та будинок, куди могли б приїжджати для відпочинку й творчої праці хворі українські письменники, але цей намір їй не вдалося здійснити через раптову смерть.

Анна Павлик справляла сильне враження своєю чесністю, одвертістю, непохитністю переконань, які не розходилися з її способом життя. В.Стефаник, який познайомився з Анною у Коломиї, будучи гімназистом, через багато років в автобіографії писав: „Для мене вона була чимось найкращим в моїм злиденнім життю”.

А. Павлик померла 13 жовтня 1928р. в м. Львові, де й похована. У Косові на її честь названа одна із вулиць на Монастирському.

Матеріал підготувала – У.Й. Книш
Комп’ютерний набір – О.М. Радиш

ЛІТЕРАТУРА

1. Грабовецький В. Михайло і Ганна Павлики / В. Грабовецький // Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття / В. Грабовецький. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2004. – Т. 3. – С. 409 – 412.
2. Злупко С. Анна Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті / С. Злупко // Злупко С. Сумління голос / С. Злупко. – Львів: Каменяр, 1989.
3. Савчук Б. Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина ХІХ ст. – 1939р.) / Б. Савчук. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999. – 280с.
4. Пелипейко І. Косів: люди і долі / І. Пелипейко. – Косів: Писаний Камінь, 2001. – 368с.
5. Крет Н. Михайло Павлик / Н. Крет // Крет Н. Гуцульщина літературна / Н. Крет. – Косів: Писаний камінь, 2002. – С. 61-63.
6. Пелипейко І. Павлик Анна / І. Пелипейко // Пелипейко І. Гуцульщина в літературі / І. Пелипейко. – Косів: Писаний камінь, 1997. – С. 65.
7. Богдан А. Короткі відомості про знаних на цілий світ українок – громадських діячок, гідних доброї пам’яті та наслідування / А. Богдан // Гуцул. край. – 2002. – 20 лип. – С.3.
8. Cтеф’юк В. Мужня косівчанка / В. Cтеф’юк // Гуцул. край. – 1995. – 4 лют.