Засідання клубу інтелігенції та презентація книги Б. І. Радиша-Маринюка «Той, що хмари молотить»

У Косівській центральній районній бібліотеці, на черговому засіданні клубу інтелігенції, відбулася презентація книги Богдана Радиша-Маринюка «Той, що хмари молотить».

Б.І.Радиш-Маринюк — син Карпатських гір. Гори його виростили, випестили, сформували як поета: «Черемош — нам батько, Говерла — нам мати». Богдан Ілліч Радиш-Маринюк — поет-краянин, автор сонетів, притч, прислів’їв, приказок, афоризмів, гуморесок, пісень, поезій для дітей, повісті і новелах «Той, що хмари молотить».

Народився 20 листопада 1934 року в с. Рожнові Косівського району.

Член Національної Спілки письменників України (з 1983р.), лауреат обласних літературних премій ім. М.Підгірянки (1992р.) та В.Стефаника(1999). Автор 26 книг. Працював викладачем у Косівському училищі ДПМ ім. В.Касіяна, директором районної бібліотеки, очолював районне Товариство «Просвіта» ім.. Т.Г.Шевченка.

Нагороджений медаллю «Будівничий України»(2004). Його перу належить більше як півсотні текстів, пісень, музику до яких написали Л.Димінський, О.Гавриш, З.Слободян, А.Гнатишак, М.Дзьоба, Є.Бондаренко, Т.Стасюка та інші.

Б.І.Радиш-Маринюк дарує людям нетлінні скарби свого пера: як поетичні, так і прозові.

Перший прозовий твір автора-повість у новелах «Той, що хмари молотить»(2012р.). Це розповідь про тих кількох із тисяч і тисяч, котрих тепер називають дітьми війни.

Обкрадене дитинство, жахіття війни, голод, непосильна повоєнна праця, безправне і убоге життя, війна — по війні все це на сторінках цього видання.

Свої враження і аналіз про прочитану книгу зробив директор районної бібліотеки Ярослав Васильович Семанишин.

Він високо оцінив книгу автора і побажав натхнення і здоров’я.

Ганна Богдан («Союз Українок») продовжила аналіз прочитаної книги з сльозами на очах. Вона поринула у своє дитинство, події описані у книзі — це її дитинство, дитинство автора і всіх їх ровесників.

Володимир Бойчук, Марічка Лазарович – це теж наша гордість на творчій письменницькій і поетичній ниві, побажали Богдану Іллічу натхнення, натхнення і звичайно нових літературних вершин і здоров’я.

Це книга — життя автора. Невипадково вона розпочинається віршем:

Я — дитина війни,
Я – дитина живих і убитих.
І оплаканих я,
Й неоплаканих — сиве дитя…
Я — дитина і тих,
Що не встигли дійти, долюбити…
Я — дитина і тих,
Що моє врятували життя…

Ми вдячні Богу, що наша гуцульська Земля, подарувала нам такий великий талант: письменника, митця, творчу особистість…

Шановний Богдане Іллічу!

Творчого Вам натхнення, нових літературних злетів, здоров’я міцного як граніт, на многая, многая, многая літ.

По-другому питанні виступив Л.Дійчук, керівник духовно-освітнього центру. Він запросив співпрацювати тісно з бібліотеками району, всіма громадськими організаціями. Клуб інтелігенції готовий співпрацювати з духовно-освітнім центром, що знаходиться в с. Соколівка.

Про життєвий шлях Олекси Волянського — розповів Зіновій Библюк.