Відбулося чергове засідання клубу Інтелігенції Косівщини
24 грудня 2014 відбулося чергове засідання клубу Інтелігенції Косівщини. На засіданні розглядались ювілейні дати двох визначних постатей Косівщини:
- 90 років від дня народження Ганни Василащук (1924-2004), гуцульської ткалі, вишивальниці, лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, уродженки с. Шешори Косівського району;
- 110 років від дня народження Андрія Красовського (1904-1942), поета-селянина, автора поеми «Сон галицького села», уродженця с. Рожнів Косівського району.
Про життя і творчість Ганни Василащук розповідала Лариса Березка – завідувач районно-організаційно методичного центру районного відділу культури. Розповідь була цікавою і змістовною. Лариса Володимирівна запропонувала переглянути відео про святкування 80-річчя майстрині у її рідному селі Шешори. Святкування проходило скоріше, бо ювілярка до самого 80-річчя трохи не дожила. Майстриня знала напам’ять всього Кобзаря, і на всі свої виткані твори цитувала поезії Шевченка. Вона всю свою душу виливала у вишивані рушники. Багато творів Кобзаря лягли на полотно. Це була людина з дивовижною енергетикою і даром Всевишнього.
Про цікаві епізоди з життя Ганни Василащук розповіли А. Григорук, Й. Приймак, Т. Яницький, В. Шкурган. Члени клубу Інтелігенції підтримали ідею сім’ї Г. Василащук про створення музею майстрині в її рідному селі Шешори, та підготували лист-прохання до місцевої влади на підтримку цієї ініціативи. Родина майстрині хоче своїм коштом відкрити музей, але на це потрібна згода громадськості та влади.
Про поета-селянина, автора поеми «Сон галицького села», уродженця с. Рожнів доповідав Зіновій Библюк – голова клубу Інтелігенції. Твори Красовського у свій час були заборонені.
Книга Андрія Красовського «Я не сам» вийшла у Косівському видавництві «Писаний камінь». Надзвичайно талановитий письменник був репресований радянською владою. Він пішов з життя в 40 років, але його запальні твори продовжують жити і давати натхнення молодому поколінню.
Ганна Василащук та Андрій Красовський наші земляки-краяни про яких ми маємо завжди пам’ятати і вчитись тому запальному духу, який був їм присутній.
Comments are closed.