Патріарх-великомученик

Косівська центральна районна бібліотека

до 95-річчя від дня народження Патріарха Володимира
(1925-1994)

Пам’ятка читачеві

Косів – 2020

Патріарх-великомученик: пам’ятка читачеві до 95-річчя від дн. народж. Патріарха Володимира / Косівська ЦРБ ; [уклад. У. Книш]. – Косів, 2020. – 5 с.

Пам’ятка користувачу присвячена 95-ій річниці від дня народження та 25-ій річниці з дня смерті Василя Романюка (1925-1994), українського православного релігійного діяча, богослова, дисидента, політв’язня, який прийняв чернецтво, взявши ім’я Володимир та був обраний Патріархом незалежної Української православної церкви.

Дане видання включає документальні джерела з фондів Косівської центральної районної бібліотеки.
Інформаційні ресурси розміщені в алфавітному порядку за прізвищем автора та назвами творів чи публікацій.

Пам’ятка стане в нагоді історикам, викладачам, студентам, бібліотечним працівникам.

Зауваження, пропозиції та замовлення просимо надсилати на адресу:
Косівська центральна районна бібліотека
вул. Незалежності, 81 м. Косів
тел. 2-23-62
Е-mail: bib2015kosiv@ukr.net

Укладач: У. Книш – провідний бібліограф Косівської ЦРБ

Володимир Патріарх Київський. Надзвичайно важливу роль в історії Української церкви в усі часи відігравала особистість. Але не тільки ревними молитвами й суворим дотриманням традицій, богословською думкою та високою мораллю славиться українське православ’я. Золотими літерами на скрижалях історії Української церкви вписано й ім’я патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).

Він був українським православним релігійним діячем, борцем за єдність Української Православної церкви, членом Гельсинської спілки, автором публіцистичних богословських творів, великим українським патріотом, який за свої переконання багато років провів у радянських таборах.
Майбутній Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (9.12.1925 — 14.07.1995, у миру Василь Омелянович Романюк) народився в селі Химчин Косівського району Станіславської області (тепер Івано-Франківська). Виховувався в релігійній родині, яка змалку прищепила пошану й любов до Бога, рідного краю, національних традицій та звичаїв. Потім були школа, українські спортивні товариства, «Просвіта», молодіжний український націоналістичний рух…

Уперше Василь Романюк потрапив до рук НКВС юнаком — за членство в Організації Українських Націоналістів (революційної) у липні 1944 року. Того ж року був засуджений Військовим трибуналом НКВС Станіславської області до 20 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Присуд незабаром «пом’якшили» до десяти років. Він пройшов усі кола пекла сталінського ГУЛАГу в колимських концтаборах і був реабілітований 1959 року, після чого зміг повернутися в Україну. Служив дияконом, а 1964-го вступив до Московської духовної семінарії, ніс пастирське служіння на Івано-Франківщині.

Удруге був заарештований і отримав чергову «десятку» ув’язнення за формулою «сім років концтаборів і три роки заслання», коли виступив на захист ув’язненого історика Валентина Мороза. Покарання відбував у таборі ЖХ-385/1 (сел. Сосновка в Мордовії). Брав участь у голодуваннях у дні політв’язня й прав людини, під час хвилі репресій в Україні 1972 року, інших акціях спротиву. На знак протесту проти політичних репресій відмовився від радянського громадянства. У цей період Василь Романюк став засновником Товариства радянських політв’язнів, а в лютому 1979 року — членом легендарної Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод. У 1987 — 1990 роках побував на Заході, де працював у парафіях Української православної церкви в США та Української греко-православної церкви в Канаді, займався місійною й літературною працею.

На початку 1990 року повернувся в Україну та активно включився у відродження Української автокефальної православної церкви. Незабаром взяв чернечий постриг з ім’ям Володимир… У жовтні 1993 року обраний Патріархом Київським і всієї Руси-України.

Патріарх Володимир завжди говорив: «Називайся священиком, а отцем тебе нехай люди назвуть…».
Музей-садиба в його рідному селі відбудований працею й коштом його односельців, без жодної допомоги влади й навіть Церкви, яку він очолював!

У музеї зібрані особисті речі Патріарха, світлини і листи із заслання, старовинні ікони, розписані тарелі і глечики, а також чимало книг.

З ініціативи та старання Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана на кошти простих людей з різних куточків Косівщини у вересні 2017 року в місті Косові було відкрито пам’ятник Патріарху Володимиру.

За життя Патріарх Володимир був нагороджений вищою священичою відзнакою – митрою, посмертно – орденом «За мужність» І ступеня.

Праведники відходять тихо… У спокої й гармонії із власною душею і Всевидячим Спасителем. Патріарх Володимир не залишив після себе «офіційного» заповіту. Однак ніби передчуваючи свій відхід у вічність, у одному зі своїх послань Патріарх Володимир писав: «Нині у нас є багато всіляких негараздів, ми переходимо через різні випробування й терпіння, але сьогодні нас особливо втішає та обнадіює те, що володіємо найголовнішим для зміцнення незалежності — це нашою українською духовністю.

«Молитовно бажаю всім, щоб ми всі пізнали істину. І ще більше бажаю, щоб ми всі стали насправді вільними, щоб ні на хвилину не забували, що Україна в нас одна». Саме ці безсмертні слова патріарха Володимира й стали його правдивим Заповітом.

ЛІТЕРАТУРА:

Гірська Л. До роковин Патріарха Володимира / Л. Гірська // Гуцульський край. – 2016. – 3 квіт. – С. 1
Гнатюк І. Патріарх-великомученик: нариси про репресії / І. Гнатюк // Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: у 5 т. – Т. 1: Коломийський і Косівський райони. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 402-414
Гостюк Р. Мученик за життя, великомученик по смерті / Р. Гостюк // Гуцульський край. – 2015. – 24 лип. – С. 9
ГУЛагівська «одісея» Патріарха Володимира: [до 25-х роковин смерті] // Гуцульський край. – 2020. – 10 лип. – С. 1, 3
Івасів Р. На роковини Патріарха Володимира / Р. Івасів // Галичина. – 2015. – 18 лип. – С. 3
Патріарх Володимир повернувся на рідну землю: [відкр. пам’ ятн. у Косові] // Захід. – 2017. – 28 верес. – С. 1, 6
Рибарук І. Християнське обличчя Гуцульщини сьогодні / І. Рибарук // Матеріали ХІ Гуцульського Міжнародного фестивалю. – Верховина, 2001. – С. 195-197
Рожнятовська О. Ця Богом послана Голгофа / О. Рожнятовська // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2005. – ІV кв. – С. 81-87
Романюк Т. Патріарх Володимир, або спогади про батька / Т.Романюк. – Київ: Просвіта, 2000. – 144 с.
Федчук О. Патріарх Української духовності / О. Федчук // Гуцульський край. – 2018. – 14 груд. – С. 5
Швед О. «Лежав закривавлений прапор, наполовину закопана могила й розтоптані вінки»: похоронну процесію Патріарха Володимира розігнав «Беркут» / О. Швед // Газета по-українськи. – 2020. – 16 лип. – С. 18
Яремійчук Б. Відзначили три ювілеї: [пам’яті Патріарха Володимира] / Б.Яремійчук // Гуцульський край. – 2015. – 7 серп. – С. 8