Віра Вовк

Попереджувальна довідка до 95-ої річниці від дня народження Віри Вовк

Косівська центральна районна бібліотека

Косів – 2021

Полум’яна патріотка: попереджувальна довідка до 95-ої річниці від дня народження Віри Вовк (1926), української поетеси, перекладачки, літературознавця в Бразилії / Косівська ЦРБ ; [уклад. У. Книш]. – Косів, 2021. – 8 с.

Попереджувальна довідка присвячена 95-ій річниці від дня народження Віри Вовк (1926), української письменниці, літературознавця, прозаїка, драматурга і перекладачки на португальську мову української поезії. Пише українською, німецькою і португальською мовами, проживає у Бразилії. Лауреат Шевченківської премії 2008 р. за книги «Сьома печать», «Ромен-зілля» та переклади творів української літератури португальською мовою.

Дане видання включає матеріал про авторку та її творчість з фондів Косівської центральної районної бібліотеки.

Завантажити: Попереджувальна довідка до 95-ої річниці від дня народження Віри Вовк

Інформаційні ресурси розміщені в алфавітному порядку: спочатку твори автора, потім про неї.
Довідка стане в нагоді філологам, викладачам, студентам, учням, бібліотечним працівникам та всім, хто цікавиться творчістю ювілярки.

Зауваження, пропозиції та замовлення просимо надсилати на адресу
Косівська центральна районна бібліотека
вул. Незалежності, 81 м. Косів
тел. 2-23-62
Е-mail : bib2015kosiv@ukr.net

Укладач: У. Книш – провідний бібліограф Косівської ЦРБ

Віра ВовкМіж Новорічними і Різдвяними святами, другого січня, відзначає свій дев’яносто п’ятий день народження Віра Вовк (справжнє ім’я: Віра Остапівна Селянська; 2 січня 1926, Борислав) — українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладач на португальську мову української поезії. Пише українською, німецькою і португальською мовами, проживає у Бразилії. До Ріо-де-Жанейро, де вона мешкає з 1949 року, в ці дні лине з України багато теплих, щирих вітань цій дивовижній жінці, яка належить до класиків української сучасної літератури, пишучи свої твори далеко від рідної землі. Учасниця Нью-Йоркської літературної групи.

«Я ліплена з доброї
Бориславської глини.
Куди не поніс би мене буревій,
темні ялиці шумлять у мені,
темна Тисмениці таємниця
струмить у жилах.
Моя душа стане дзвоном
Старої бойківської дзвіниці,
Щоб голосити за мертвими
І будити живих».

З біографії

Народилася у Бориславі 2 січня 1926 у родині лікаря й археолога. Виростала на Гуцульщині в містечку Кути. Навчалася в гімназії у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені.

В еміграції з 1945 року (Німеччина, Бразилія).

Студіювала германістику, музикологію і порівняльне літературознавство в Тюбінгенському університеті.

З 1949 р. разом з матір’ю переїздить до Ріо-де-Жанейро, де закінчує університет, стажується також у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському університеті. Отримує науковий ступінь доктора філософії. Професор німецької літератури в Державному Університеті Ріо-де-Жанейро. З 1957 — завідувач кафедрою германістики цього університету.

Твори пише українською, німецькою, португальською та англійською мовами. Збірки: “Мандри”, “Манделя”, драматична поема “Триптих”, п’єса “Іконостас України”. Відкриває американському читачеві українську літературу, зокрема, переклала на португальську мову поезії Василя Голобородька. На українську переклала твори Ф. Дюренматта, Ф. Г. Лорки, П. Клоделя. Серед нагород В. Вовк, зокрема, літературна премія імені Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) та Києві (1990).

Відзначена Літературними преміями ім. Івана Франка в Чикаго (1957, 1979, 1982) і в Києві (1990); премією «Благовість» (2000). Лауреат Шевченківської премії 2008, котрої удостоєна за книги: ”Поезії” (2000), ”Проза” (2001), ”Спогади” (2003), ”Сьома печать” (2005), ”Ромен-зілля” (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою. З грошей премії Віра Вовк пообіцяла створити фонд для перекладачів української літератури світовими мовами.

Активно пропагує українську культуру, мову, красне слово. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові.

Віра Вовк давно вже пише свої твори, користуючись комп’ютером. «Пам’ятаю, як під час відвідин її гостинної квартири в Ріо-де-Жанейро, що біля підніжжя гори Корковадо із знаменитою на весь світ статуєю Христа-Спасителя, вона розповідала мені про свій звичайний робочий день», – згадує заслужений журналіст України, громадський діяч Михайло Сорока. «Він починається о п’ятій ранку, коли письменниця сідає за комп’ютер, і завершується в обідню пору. І так майже щодня. Без жодного попуску на вік, на втому, на проблеми із зором».

Кожну нову свою книжечку Віра Вовк ілюструє, оздоблює малюнками своїх неповторних витинанок. А ще супроводжує неодмінною приміткою: «Авторка послуговується правописом Г.Голоскевича». Нинішньому читачеві не зайве кілька слів сказати, хто такий Голоскевич і про який його правопис йдеться. Григорій Голоскевич, народився 4 листопада 1884 року в сім’ї священника. Випускник Кам’янець-Подільської духовної семінарії.

Сто років тому був членом Української Центральної Ради. Автор першого найповнішого орфографічного словника української мови, що вийшов друком 1929 року в Харкові. Після його виходу Голоскевича звинуватили в націоналізмі. Він був репресований і з Сибіру не повернувся. Своїм посиланням на «правопис Голоскевича» Віра Вовк зайвий раз засвідчує не тільки повагу до автора орфографічного словника, а й свою сумлінність як літератора і дослідника, відповідальність за кожне слово своїх творів

Твори Віри Вовк побачили світ у минулому році. Три з них – це збірки поезії. Збірочку поетеса назвала «Голос іздаля». Цей голос сповнений думами про сокровенне і найдорожче, що є в її житті, пройнятий тривогами за долю світу і рідної України. Ці теми проникливо звучать і в наступних збірочках Віри Вовк – «Печерні малюнки» і «Рай-дерево (Солодка черешня)».

У далекій Бразилії Віра Вовк повсякчас живе Україною. Думи й спогади про батьківську землю ніколи не полишають її, повсякчас звучать в ній голосом сумління, бентежать її серце, прориваються на білий папір щемними рядками. Як ось ці: «Підемо на Верховину услід за рвучким потоком, де з берегів звисають китяги незабудьок, до джерела зі скелі скупати мандрівну душу».

За найменшої нагоди, зібравшись із силами, спакувавши валізу із книг, малюнків, кераміки, вишивок, інших дарунків, Віра Вовк знову й знову лаштується в далеку дорогу до рідних країв. Ось і минулий рік ознаменувався для неї черговою поїздкою в Україну, про що вона, повернувшись до Ріо-де-Жанейро, детально розповіла у четвертій за рік своїй книжечці «Вітряк на перехресті».

Мудре, проникливе, хвилююче слово Віри Вовк звучить сьогодні в ці новорічні й різдвяні дні:
«Я живу в країні, яка за своєю цивілізацією належить до третього світу. Давня її столиця Ріо-де-Жанейро тратить у щоденних нападах і грабунках на вулицях, в автобусах і приватних садибах стільки людей, що й Україна в сучасній війні з Росією.

Хотілося б, щоб Европа, а особливо Україна, були для Бразилії, яка існує як відома у світі країна щойно від 16-го століття, – світилом давньої європейської культури, з її духовними й моральними надбаннями, справедливістю, чесністю й посвятою – виявом справжньої любови. Адже існує в природі якась еволюція, якесь ушляхетнення, що повинно правити молодшим державам як гідний до наслідування взір, так само, як і в родині батьки мають бути прикладом для своїх дітей, замість годувати їх моральними дороговказами, якими самі вони не користуються.

Я знаю історичну несправедливість, що століттями діялася й далі діється щодо України, бо сама вважаю себе її жертвою. Але признаймося, що не все прокляття звалилося на нас з чужої руки. Кожна одиниця має битися в груди й запитувати себе: чим я провинилася перед народом, перед родиною, перед своїми сусідами й друзями, не дивлячись, чи інші так діють.

Тільки духовно-моральне відродження всіх українців, особливо моєї особи, може врятувати Україну від загибелі і в тому нема сумніву.

Звертаюсь особливо з проханням до нашої молоді, джерела нашого майбутнього, щоб не закидала пустоцвіттям своїх дорогоцінних років, щоб наші культурні здобутки – наша література, наша музика, наше мистецтво не прикрашували чужий олтар.

З надією, яка не покине мене до останнього дня мого життя, я вірю в святу, вільну й щасливу Україну».

У Ріо-де-Жанейро нині в розпалі спекотне літо. Усі чекають гучного, яскравого, знаменитого на весь світ карнавалу. Та ми також знаємо, що в цьому багатоликому велелюдді Ріо і всієї Бразилії живе близько півмільйона вихідців з України, які на забувають про звичаї українського народу, про батьківську землю, сповідують її обрядові традиції, культурні надбання. Вони в ці дні, як і ми в Україні, святкують Різдво Христове і настання Нового Божого року. А Віра Вовк відзначає ще й день свого народження.

Хай не втомлюється її серце, не вичерпується творча енергія, а життя і діяння її хай і надалі слугують нам за приклад щирої любові до України!

ЛІТЕРАТУРА

  • Вовк Віра. Вогонь Купала / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2014. – 140 с.
  • Вовк Віра. Диптих / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2013. – 120 с.
  • Вовк Віра. Зеніт / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2012. – 102 с.
  • Вовк Віра. Ораторія хвали / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2015. – 168 с.
  • Вовк Віра. Паломник / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2013. – 136 с.
  • Вовк Віра. Пісня сирени / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Київ: Сontraste, 2010. – 55 с.
  • Вовк Віра. Ромен-зілля: поезії / Віра Вовк. – Дніпропетровськ: Пороги, 2007. – 66 с.
  • Вовк Віра. Сатирикон / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Січеслав – Львів: БаК, 2012. – 106 с.
  • Вовк Віра. Тотем скальних соколів: історико-фантастичний роман / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Львів: БаК, 2010. – 116 с.
  • Вовк Віра. Човен на обрію: (спогади 2010-2013) / Віра Вовк. – Ріо-де-Жанейро – Київ – Львів: БаК, 2014. – 136 с.
  • Вовк В. Зі скрині забутих предків: поезія / В. Вовк // Кур’єр Кривбасу. – 2013. – № 287-288-289. – С. 123-129
  • Вовк В. Книга Естери: історичний роман / В. Вовк // Кур’єр Кривбасу. – 2013. – № 278-279-280. – С. 3-20
  • Вовк Віра / О. Астаф’єв, І. Дзюба // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2005. – Т. 4. – С. 676
    Віра Вовк // Крет Н. Гуцульщина літературна. – Косів: Писаний камінь, 2002. – С. 279-281
  • Баб’юк Б. Пам’ять через роки: [13 лют. 1945р. загинув наш краянин Остап Селянський (батько Віри Вовк)] / Б. Баб’юк, В. Кулешір, М. Бернюга // Гуцульський край. – 2010. – 12 берез. – С. 8
  • Вовк В. Віра Вовк: Мою Шевченківську премію поглинула кредитна спілка: [інтерв’ю з письм. / записав І. Рябий] // Дзеркало тижня. – 2013. – 1-7 черв. – С. 12
  • Вовк В. Віра Вовк: Українська – мова мого духу: [розмова з письм. / розмову вів С. Бондаренко] // Літературна Україна. – 2012. – 14 черв. – С. 15
  • Коцюбинська М. Феномен Віри Вовк / М. Коцюбинська // Літературна Україна. – 2007. – 15 лют. – С. 4
  • Кулешір В. Віра Вовк – місіонерка українського духу в світі / В. Кулешір // Гуцульський край. – 2013. – 7 черв. – С. 9
  • Майданська С. Преображення : роздуми над нов. тв. Віри Вовк – «Спілкування з опалевим метеликом» та істор. роман. «Книга Естер» / С.Майданська // Літературна Україна, – 2013. – 7 берез. – С. 15
  • Наші автори: Вовк Віра // Німчич. – 2009. – Вижниця, 2009. – С. 189
  • Слоньовська О. Слід невловимого Протея: Міф України в літературі української діаспори 20-х- 50-х років ХХ століття / О. Слоньовська. – Івано-Франківськ: Плай – Коломия: Вік, 2006. – 688 с.
  • Яремійчук Р. З книги моєї пам’яті. Три постаті:Василь Іваницький, Віра Вовк-Селянська, Степан Пушик / Р. Яремійчук // Перевал. – 2007. – № 2. – С. 171-177
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій