Пам’ятка читачеві «300 зірок спалахнули у небі» — до 103-ої річниці бою під Крутами

Косівська центральна міська бібліотека

300 зірок спалахнули у небі

Пам’ятка читачеві до 103-ої річниці бою під Крутами

Косів – 2021

300 зірок спалахнули у небі: пам’ятка читачеві до 103-ої річниці бою під Крутами / Косівська ЦМБ ; [ уклад. У. Книш ]. – Косів, 2021. – 8 с.

Пам’ятка читачеві «300 зірок спалахнули у небі» приурочена 103-ій річниці бою під Крутами.
Видання вміщає інтернет-ресурси та документальні джерела з фондів Косівської центральної районної бібліотеки.

Документи розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами творів чи публікацій.

Видання адресоване вчителям, студентам, працівникам бібліотек, усім, хто цікавиться історією нашої держави, кому не байдужа доля України сьогодні.

Укладач : У. Книш – провідний бібліограф Косівської ЦМБ

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут. Саме там понад 100 років тому (1918) відбувся бій, який став символом героїзму і відданості нашого юнацтва, символом національної трагедії, боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтовики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій

Історична довідка — Перша незалежність

Повалення царського режиму в 1917 році відкрило широкі можливості для створення або активізації громадських організацій та політичних партій. В Україні утворилася Українська Центральна Рада, що з міської організації трансформувалася у всеукраїнський представницький орган.

Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів – несли більшовицьку загрозу для України. Це підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку.

Більшовики прагнули встановити власний контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі. 17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. На середину січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Напередодні бою

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала, так звана, 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Разом із іншими військовими підроздліами та добровольцями впродовж 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

28 січня у Бахмачі радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики одразу почали наступати на Київ. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ… Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Перші кіборги

29 січня 1918 року в Крутах перебувало біля 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко.

Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Брестський мирний договір

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти Брестський мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:

визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;
спільні кордони УНР та Австро-Угорщини на довоєнних межах (Холмщина та Підляшшя відходили Україні); Східна Галичина та Буковина виділені в окремий коронний край;
кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;
відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;
обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;
постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину;
додаткову умову – грошова позика в 1 мільярд карбованців і збройна допомога УНР для боротьби з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і вуличне полювання на гайдамаків, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами стали від 3 до 6 тисяч киян. 11 лютого більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні того ж року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських війська (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Ключові повідомлення:

Річницю бою під Крутами відзначаємо для:

засвоєння знань про події під Крутами, що дали змогу Центральній Раді виграти час для підписання Брестського мирного договору;
нагадування, що незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії; ворогові протистояли молоді добровольці;
вшанування героїзму учасників визвольного руху – борців за незалежність України, які добровільно стали на захист країни. Вони стримали наступ більшовиків на Київ і засвідчили: державність без армії неможлива;
розуміння бою під Крутами як переможного бою за майбутнє. Україна стала можливою завдяки війську;
осмислення складного досвіду державотворення й опрацювання помилок минулого;
усвідомлення відповідальності всього суспільства за долю держави у дні випробувань;
актуалізації національних цінностей українців – свобода, незалежність, самопожертва, патріотизм, захист вітчизни;
сьогодні захист територіальної цілісності України є обов’язком її громадян, продовженням боротьби попередніх поколінь за соборність.

Патріотизм – це одна з рис людського характеру. Він, подібно до любові керує людською свідомістю, примушуючи робити великі і малі вчинки в ім’я своєї Батьківщини. Патріотизм породжує впевненість у собі, віру у свою націю, свій народ. Патріот живе у єдності зі своїм народом, адже життя народу стає його життям.

Та, на жаль, у сучасному суспільстві кількість патріотів із часом зменшується. З країни виїжджає багато людей, юнаки шукають білий білет, щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким вогником.

Історія будь-якого народу містить періоди, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже, хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.
Вірність і мужність – ось головні риси героїв. Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу – вчора, сьогодні і завтра.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ:

ЛІТЕРАТУРА:

Героїка трагедії Крут / упоряд. В. Сергійчук. – Київ: Україна, 2008. – 464 с.
Крути: Збірка у пам’ять героїв Крут / упоряд. : О. Зінкевич, Н. Зінкевич. – Київ: Смолоскип, 2008. – 422 с.
Крути // Малий словник історії України. – Київ: Либідь, 1997. – С. 223
Крути. Січень 1918 року: док., матеріали, дослідж., кіносценарій / Іст.-культурол. т-во «Герої Крут»; упоряд. Я. Гаврилюк. – Київ: Просвіта, 2008. – 840 с.: іл.
Нові імена героїв Крут (до 95-річчя жертовного здвигу української молоді) // Сергійчук В. Соборна пам’ять України / В. Сергійчук . – Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2012. – С. 30-32
Волинська О. Впусти у серце Крути / О. Волинська // Порадниця. – 2018. – 25 січ. – С. 2
Гудзь Л. Понад Крутами вічність у сурми сурмить… : вечір пам’яті / Л. Гудзь // Виховна робота в школі. – 2012. – № 12. – № 12. – С. 30-33
Донець Г. Крути в осягненні Павла Тичини / Г. Донець // Літературна Україна. – 2018. – 25 січ. – С. 1, 4
Іванов М. Крути – не забути! / М. Іванов // Літературна Україна. – 2017. – 2 лют. – С. 2
Жар і холод січня 1918-го // Голос України. – 2017. – 28 січ. – С. 1, 4-5
Карп’юк А. На подвиг зове їхня кров… / А. Карп’юк // Слово Просвіти. – 2018. – 25-31 січ. – С. 8
Лупаков Є. Українські Фермопіли: Крути – 100 / Є. Лупаков // Слово Просвіти. – 2018. – 25-31 січ. – С. 7
Німелович Д. 300 українських спартанців / Д. Німелович // Високий замок. – 2016. – 28 січ.-8 лют. – С. 16
Павленко С. На фронт хлопці їхали з піснями…: День пам’ яті Героїв Крут / С. Павленко // Голос України. – 2014. – 29 січ. – С. 12
Павленко С. Не брати під козирок перед чужими: День пам’ яті Героїв Крут / С.
Павленко // Голос України. – 2015. – 29 січ. – С. 1, 9
Пригорницький Ю. Бій триває. Крути – вся Україна / Ю. Пригорницький // Літературна Україна. – 2016. – 4 лют. – С. 1, 2
Семенюк М. Реквієм героям Крут / М. Семенюк // Галичина. – 2014. – 30 січ. – С. 8
Степанченко О. Ми не схилили сонячне знамено… / О. Степанченко // Дивослово. – 2013. – № 1. – С. 26-28
Стефанович О. Крути / О. Стефанович // Дивослово. – 2013. – № 1. – С. 65
Сулима Л. Пам’яті тридцяти / Л. Сулима // Слово Просвіти. – 2018. – 25-31 січ. – С. 7-8
Тютюнник Є. Крути – це символ любові до Вітчизни / Є. Тютюнник // Урядовий кур’єр. – 2014. – 29 січ. – С. 4
Тютюнник Є. На Аскольдовій могилі поховали їх / Є. Тютюнник // Урядовий кур’єр. – 2013. – 29 січ. – С. 4
Хом’як О. Це перша війна в новітній історії України за незалежність України: 29 січня – річниця бою під Крутами / О. Хом’як // Високий замок. – 2014. – 28 січ. – С. 11
Чепурний В. Уроки історії потрібні, щоб перемагати: День пам’ яті Героїв Крут / В.Чепурний // Голос України. – 2016. – 29 січ. – С. 1, 8
Чернов В. Вогонь їх подвигу не згас / В. Чернов // Голос України. – 2017. – 31 січ. – С. 6
Шкраб’юк П. Дорога на Крути / П. Шкраб’юк // Слово Просвіти. – 2018. – 25-31 січ. – С. 9
Яворський І. Крути: дотик болю / І. Яворський // Літературна Україна. – 2013. – 31 січ. – С. 14