Майстер-клас з етнографом Богданом Петричуком

У мальовничому куточку Гуцульщині в селі Бабин проживає Богдан Петричук — етнограф, власник етно-музею гуцульських старожитностей.

Сюди завітали спеціалісти бібліотечної справи централізованої бібліотечної системи Косівської міської ради на майстер-клас по жіночому вбранні. Тут представлені експозиції гуцульського вбрання 100 років тому.

Здавна вишивка на Гуцульщині відзначалась багатоколірністю та різноманітною геометричною орнаментикою. Це виразно проявляється в декоруванні жіночих сорочок, особливо їх рукавів.

Заміжні жінки обов’язково покривали голову. Молодиці одягали, переважно, червону хустку. Святкові хустини були великого розміру, на 1,5 чи 2 метри, виготовлені з тонкої вовняної тканини у квітковий орнамент. Краї хусток викінчували шовковими тороками. Хустину складали у трикутник і загинали передній край на три пальці. Зав’язували на потилиці, а потім двома кінцями обвивали голову так, щоб шовкові довгі тороки опускались вниз, довкола обличчя.

Натомість, старші жінки зав’язували голову тканою переміткою домашнього виготовлення.

Перемітка — довгий, рушникоподібний головний убір з витканим геометричним візерунком “забором” на вузьких його кінцях. На Гуцульщині було поширеним і пов’язування комбінованим способом перемітки з хустиною.

На завершення Богдан Петричук розповів про етнічні особливості народного одягу Гуцульщини кінця ХІХ – початку ХХ ст..

Гуцульське народне жіноче вбрання можна окреслити як барвисте, багатошарове, пишно оздоблене різноманітними техніками вишивки, ткацтва, аплікаціями зі шкіри.

На згадку про цю подію було зроблено кілька світлин.