Зустріч з родиною Порохів

22 лютого 2023 року в Косівській центральній міській бібліотеці на черговому засіданні Клубу інтелігенції відбулася зустріч з творчою родиною: Юрієм Порохом — майстром-художньої обробки шкіри, лауреатом премії ім. Катерини Білокур і художницею Наталією Юровою, яка працює в галузі живопису та художньої фотографії та їх обдарованою, люблячою матусею, бабусею, активною учасницею нашого Клубу, творчою особистістю у довідково бібліографічній роботі, журналістиці та фото, Марією Порох.

Модератором творчої родинної зустрічі була Аделя Григорук — заслужений працівник освіти, ЧНСП, ЧНСЖ, ЧНСК, України, літературний критик, колишній викладач нашого мистецького вузу.

Завітавши до бібліотечної світлиці, на перший погляд здавалося ти попав у музей. Зал заповнений мистецькими шедеврами: картини вироби зі шкіри, на передньому плані розгорнута книжкова виставка з друкованими виданнями про майстрів, а також виготовленими бібліографічними покажчиками Марії Юріївної — де вона друкувалась.

Ведуча, представила творчу мистецьку родину і розповіла їх життєвий і творчий шлях.

Юрій Іванович Порох

Народився 8 квітня 1986 року в м. Косові Косівського району Івано-Франківської області.

У вересні 1992 року пішов вчитися в Косівську середню школу №2, в якій навчався 9 років і закінчив у 2001 році.

Творчий шлях розпочав, навчаючись у 2001–2005 роках у Косівському коледжі прикладного та декоративного мистецтва ім. В. Касіяна на відділі художньої шкіри. Після закінчення здобув спеціальність «художник-майстер декоративно-прикладного мистецтва з художньої шкіри» за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст.

Добрим учителем і наставником, товаришем і творчим порадником був І. А.Фіцич, який прищепив велику любов і повагу до обраного фаху, навчив таємниць ремесла. З ним любив працювати, вчився в нього, допомагав у виготовленні замовлень (папок-меню для ресторанів, мисливського спорядження тощо). Разом розробили і виконали шкіряну карту України, постери Косівського відділення Українського товариства мисливців і рибалок.

Прагнення до знань, бажання професійного самовдосконалення спонукали продовжити своє навчання.

В 2005 році поступив і в 2008 році закінчив Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Мистецтво» та здобув кваліфікацію бакалавра, художник декоративно-прикладного мистецтва.

Знання надихнуло на дальшу творчу працю. Я вже не розлучався з інструментами. Щодень знаходив вільний час, щоб мережити візерунки на виробах з шкіри. Чимало давали мені зустрічі й розмови з провідними майстрами Прощук М.Ю., Фіцич І.А., Кіщук В.В., відвідини їхніх домашніх майстерень, спостережливий огляд їх доробку. Наполегливо працював над собою, шукав власний почерк, прагнув сказати своє слово в царині декоративно-прикладного мистецтва.

В 2008 році поступив і в 2010 році закінчив Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Дизайн» та здобув кваліфікацію дизайнер-модельєр костюма, вчитель образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Викладачі: Прощук М.Ю. — ветеран педагогічної праці, член НСМНМУ, Чіх В В. — викладач композиції та роботи в матеріалі, Фіцич І.А. — завідувач майстернями відділу художніх виробів зі шкіри, викладач роботи в матеріалі, Вірозуб В.Г. — викладач технології та роботи в матеріалі, Кіндій Я.М. — викладачка технології та роботи в матеріалі, Цьок А. В. — викладач композиції та роботи в матеріалі, Кіщук М.П. — викладачка композиції та роботи в матеріалі, які допомагали опановувати таємниці технології художньої обробки шкіри, стати фаховим майстром.

В 2010 році прийнятий на роботу в КІПДМ ЛНАМ на кафедру «Дизайн», відділ графічного дизайну на посаду лаборанта.

В 2012 році вступив в ЛНАМ на спеціальність «Дизайн», спеціалізацію художні вироби зі шкіри, в 2013 році одержав диплом магістра за спеціальністю «Дизайн» та здобув кваліфікацію дизайнера-модельєра виробів зі шкіри, дослідника, викладача.
Працював лаборантом на відділі графічного дизайну кафедри «Дизайн» (2010–2016), провідним спеціалістом (2016–2021), а з 2021 року — завідувачем навчальною лабораторією кафедри «Дизайн».

Одружений. Дружина, Юрова Наталія Олегівна, — художниця. Закінчила в 2018 році Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за спеціальністю «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація». За фахом живописець, викладач. Освітньо-кваліфікаційний рівень — спеціаліст.

У сім’ї є син Ілля 2019 року народження.

Асортимент його творів широкий — гаманці чоловічі і жіночі, купюрники, наплічники з гуцульськими орнаментами, ключниці, портмоне, жіночі ридикюлі, кофри для мотоциклів, різні пояси, ремені, сумки (жіночі, чоловічі, дорожні, сумки-портфелі), обкладинки для документів, брелки, чохли для ножів та сокир.

Свої вироби (череси, тобівки, бакунтові пояси) намагається шити та оздоблювати так, як робили колись гуцульські предки. Тісно співпрацює з майстрами художньої обробки металу. Шкіру оздоблює металом, плетінням, клішевим тисненням та штампами, які виготовляють в самому Києві, випалюванням, а іноді позолотою, срібною фурнітурою та рельєфним тисненням, рідше ручним гравіруванням.

Традиційні гуцульські череси і тобівки оздоблює тисненням, плетінням кольоровими шкіряними смужками, мельхіоровими, латунними ґудзиками, пуклями, пряжками. Черес — це чоловічий шкіряний пояс, котрий гуцули часто одягають на празник або під час якоїсь урочистої події, а тобівка — гуцульська шкіряна торбина. Її носять на ремені через плече чоловіки. Кожен виріб потребує дуже багато часу. На виготовлення одного добротного череса йде цілий місяць. Менше часу забирають більш дрібніші речі.

Крім виконаних творчих робіт зі шкіри широкого асортименту, які побачили світ крім, України, в США, Франції, Швеції, Норвегії, Іспанії, Італії, Порох Ю.І. має публікації в газетах та журналах з питань декоративно-прикладного мистецтва: «Гуцульський край» (Косів), «Слово Просвіти» (Київ), «Гарний настрій» (Рівне), «Свобода» (Нью-Йорк, США), в журналах «Німчич» ( Вижниця»), «Золота пектораль» (Чортків).

Учасник виставок: в Косівському інституті ПДМ ЛНАМ, в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, в Івано-Франківській фортечній галереї «Бастіон», у Верховинському історико-краєзнавчому музеї Гуцульщини, Літературному музеї Івана Франка в Криворівні.

Про митця знято документальні ролики «У Косові майстер зі шкіри виготовляє гуцульські череси та сучасні гаманці» (НТК Коломия, 2019), «Майстер гуцульських чересів» (українсько-румунський проєкт, реалізований за підтримки Європейського Союзу «Жити з мистецтвом», 2021), «Новий погляд» (Київ–Львів, 2021), «Створив пояс для соліста «Kalush Orchestra» (Суспільне, Івано-Франківськ, 2022).

А ще Юрій допомагає волонтерам, а в час війни шиє підсумки для аптечок, турнікети та чохли для зброї.

Майстер із Косова Юрій Порох виготовляє автентичні речі — гуцульські череси і табівки. Художньою обробкою шкіри чоловік займається упродовж десяти років.

Юрій Порох став лауреатом 2022 премії імені Катерини Білокур, Премію вручив на урочистій церемонії в Києві в Музеї війни Міністр культури та інформаційної політики Украйни Олександр Ткаченко.

Юрова Наталія Олегівна

Народилася 11 січня 1993 року в місті Чорткові Тернопільської області.

Упродовж 2008–2012 рр. навчалася в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв на відділі художнього розпису, а потім — на відділі монументально-декоративного мистецтва Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтв Львівської національної академії мистецтв, який закінчила в 2018 році.

Викладачі з фаху — заслужений художник України доцент Анатолій Калитко, Василь Дутка, Василь Перегінець, Роман Лучук, Антон Григорук.

Дипломні робота Н. Юрової — панно «Герої не вмирають» (полотно, олійний живопис) та серія живописних полотен «Місця сили Карпат» (полотно, олія, живопис).

Під час навчання постійно працювала, стала лауреатом конкурсу рисунку (номінація «Фігура») (2015, Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша), ІХ Міжнародного молодіжного гончарського фестивалю «Опішне — 2015», де здобула 3 місце у категорії «Образотворче мистецтво», учасницею І Всеукраїнського конкурсу із живопису імені Адальберта Ерделі (2015, м. Ужгород), Всеукраїнської олімпіади з образотворчого мистецтва (живопису) (2015, КІ ПДМ ЛНАМ), Всеукраїнського студентського конкурсу з живопису «Срібний мольберт» (м. Ужгород, 18–22.Х.2016 р.), регіонального пленеру з живопису (2017, м. Косів), XXXI міжнародного онлайн-пленеру художників Ventspils — перлина Балтійського моря (17–27 червня 2020), учасниця творчого конкурсу «Осяяні любов’ю. Батьківство та материнство» (15.09.2019–31.03. 2020, м. Київ).

Учасниця виставок живопису під назвою «Косів осінній» в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини (2015, 2016, 2017), виставки творчих робіт студентів IV курсу відділу МДЖ в Косівському інституті ПДМ ЛНАМ (22.06.2016), виставки живопису та фотографії в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини (11.01.2018), XII Національного фотобієнале «Природа 2018» (17.05.2018р.), I Всеукраїнської художньої виставки сучасних дипломних робіт «Від поклику до професії» в Дніпропетровській організації НСХУ (12.07–16.08.2018), 28 Міжнародного пленеру художників «Старовинний Станіслав» в Івано-Франківську (26.04.2019), виставка живопису «Кичери» в Івано-Франківській фортечній галереї «Бастіон» (12.02.2019), колективної виставки «Коломия 20/20» в картинній галереї МЦ «Світовид» (20.02.2020),— виставка живопису у Верховинському регіональному історико-краєзнавчому музеї Гуцульщини (11.09.2020), виставка «Гуцульщина» (живопис та фотографія) на теренах ТК «Буковель» (готель «TAVEL» (21.02.21–14.05.2021), учасниця всеукраїнської виставки «Україна і Світ очима Художників» (7–23.Х.2022, м. Київ).

За участь в олімпіадах, конкурсах, фестивалях та виставках нагороджена грамотами та дипломами організаторів, у тому числі й Міністерства культури України, Національної академії наук України (2015, Опішне), Дніпропетровської організації Національної спілки художників України (2018), Вентспілської української культурної громади «Кобзар» (Латвія) (2020).

Як живописець Наталія Юрова працює в жанрах пейзажу в техніках олійного живопису мастихіном, акварелі.

Пейзажний жанр — один із її засобів пізнання світу, в ньому виявляється своєрідність мистецької обдарованості молодої художниці. Тому Наталя знаходить час, щоб спілкуватися з природою, вбирати її у своє серце. У своїх живописних роботах старається передати неповторну красу карпатського краю і показати глядачу, які все ж таки унікальні та неповторні наші Українські Карпати!

Вона пробує себе і в книжковій графіці: деякі казки із книг письменниці Аделі Григорук оформлені ілюстраціями Н.Юрової. Цікаві сюжети захоплюють її, будять творчу фантазію.

Має п’ять персональних виставок.

Живописні твори Наталії Юрової репродукувалися в журналі «Німчич», газетній періодиці, експонувалися на колективних та персональних виставках — у Косові, Коломиї, Верховині, Івано-Франківську, Львові, Ужгороді, Опішному, Києві, Дніпрі.
Роботи художниці представлені в музеях, приватних збірках колекціонерів в Україні, Болгарії, Італії, США, Росі

Персональні виставки

• 22 червня 2016р. — виставка творчих робіт студентів IV курсу відділу МДЖ в Косівському інституті ПДМ ЛНАМ Наталії Федоришин та Наталії Юрової.
• 11 січня 2018р.— виставка живопису та фотографії в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
• 12 лютого 2019р. — виставка живопису «Кичери» в Івано-Франківській фортечній галереї «Бастіон».
• 11 вересня 2020р. — виставка живопису у Верховинському регіональному історико-краєзнавчому музеї Гуцульщини.
• 21.0221–14.05.21р. — виставка «Гуцульщина» (живопис та фотографія) на теренах ТК «Буковель» (готель «TAVEL»).

Нагороди

• За участь в олімпіадах, конкурсах, фестивалях та виставках нагороджена подяками, грамотами та дипломами організаторів, у тому числі й Міністерства культури України, Національної академії наук України (2015, Опішне), Дніпропетровської організації Національної спілки художників України (2018), Вентспілської української культурної громади «Кобзар» (Латвія) (2020).
• 2015 рік — Грамотою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за участь в олімпіаді з рисунку та живопису.
• 2015 рік — Дипломом Міністерства культури України НАНУ за участь в IX міжнародному молодіжному гончарському фестивалі «Опішне–2015» за зайняте III місце в номінації «Образотворче мистецтво» ;
• 2015 рік — Дипломом Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша за успішну участь у конкурсі рисунку в номінації «Фігура»;
• 2015 рік — Грамотою Косівської райдержадміністрації за участь у районному молодіжному фестивалі творчості «Горицвіт»;
• 16 лютого 2016 року — Грамотою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за участь у I етапі всеукраїнської олімпіади з образотворчого мистецтва (живопису) ;
• 2016 рік — Грамотою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за активну участь у художній самодіяльності та громадському житті;
• 22 жовтня 2016 року — Дипломом «Срібний мольберт» за активну участь у всеукраїнському студентському конкурсі з живопису.
• 23 листопада 2016 року — Подякою Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за участь у виставці живопису викладачів та студентів кафедри образотворчого мистецтва «Косів осінній» у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини;
• 30 вересня 2017 року — Дипломом Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ за участь у регіональному пленері з живопису в номінації «Оригінальність стилю та манери виконання;
• 16 серпня 2018 року — Дипломом Дніпропетровської організації Національної спілки художників України за участь у I Всеукраїнській художній виставці сучасних дипломних робіт «Від поклику до професії» (дипломна робота «Місця сили Карпат»).
• 27 червня 2020 року — Дипломом Вентспілської української культурної громади «Кобзар» (Латвія) за участь у Міжнародному онлайн-пленері художників «Вентспілс — перлина Балтійського моря».
  14 травня 2021 року — Подякою ТОВ «Буковель» за організацію та проведення виставки «Гуцульщина».

Марія Юріївна Порох

Народилася 31 серпня 1955 року в покутському містечку Заболотові, Снятинського району Івано-Франківської області в багатодітній сім’ї робітника.

У 1962 році вступила до першого класу Заболотівської середньої політехнічної школи з виробничим навчанням імені В.Ю. Корбутяка, яку закінчила в 1972 році (1, 5, 9,10 класи). За сімейними обставинами навчалася в санаторно-лісній школі-інтернаті с. Смодного Косівського району в 2,3,4, 6,7,8 класах.

Улюбленими предметами були українська мова і література, англійська і тому мріяла бути філологом або вчителем англійської мови, але перед закінченням школи змінила думку і вирішила піти в медичне училище.

У 1972 році вступила на медсестринське відділення Івано-Франківського медичного училища №1, яке закінчила в 1974 році і отримала диплом медсестри з відзнакою.

Я вчилася добре, мала стипендію, всі предмети подобалися, але улюбленими предметами були дитячі хвороби, терапія, хірургія. прагнула стати педіатром, але не склалося. Вступала в Київський медичний інститут, не пройшла за конкурсом — і закинула, більше спроб вступу не було.

А от перше робоче місце після закінчення училища і направлення в Косівський район таки було пов’язане з педіатрією — патронажна медсестра дитячої лікарні, в якій працювала з 1974 по 1979 рік. Тут я відчула специфіку різних напрямків медицини. Тут я набралася досвіду, багато чому навчилася. Крім патронажу діток, уперше довелося оволодіти суміжними професіями: працювала в маніпуляційному кабінеті, на прийомі з лікарем-кардіологом, лікарем-педіатром, фізкабінеті, освоїла ази дієтсестри.

З 1979 по 1985 рік працювала на посаді старшої медсестри дитячого садка «Сонечко», де продовжилася моя трудова діяльність, зв’язана з педіатрією (мрія стати педіатром не здійснилась, зате набралася досвіду роботи з дітьми).

З 1985 року по 2020 працювала в Косівській центральній районній лікарні — медсестрою фізіотерапевтичного відділення (з 1991 по 2006 рік старшою медсестрою даного відділення).

Свою роботу я любила, навчала молодих На базі нашого відділення проходили курси з фізіотерапії медсестри з різних амбулаторій. Старалася не тільки теоретично освоїти матеріал по фізіотерапії, але й показати їм якнайбільше практичних занять з відпуском процедур.

Перекладала з російської на українську інструкції з техніки безпеки, по апаратурі, реферати на різну медичну тематику, оформляла атестаційні справи.

Моя любов до слова таки проявила себе, але уже стала захопленням на вільний від роботи медичної сестри Косівської ЦРЛ і домашніх справ час.

В останні роки долучилася до роботи Клубу інтелігенції імені Ігоря Пелипейка. Спочатку була пасивним слухачем. А згодом стала активнішою. Про заходи, які проводилися розповідала в періодичній пресі, ілюструвала власними світлинами, бо здавна захоплююся фотографією. Пишу також відгуки на прочитані книги. Та найбільше в моєму творчому доробку статей в періодичній пресі про відомих людей Гуцульщини.

Писала ще в школі (замітки до стінгазети), училищі, в садочку, продовжила, коли працювала в дитячій лікарні. Спочатку замітки, інформації, а згодом — уже нариси про відомих людей. але особливо активно взялася за перо з 2016 року.

Поштовхом до писання в останні роки стало тісне спілкування з приятелькою Аделею Григорук — письменницею, членкинею НСПУ, НСЖУ та НСКУ. Завдяки їй стала членкинею РО «Просвіта», Клубу інтелігенції імені Ігоря Пелипейка, учасницею багатьох свят, зустрічей, фестивалів. Розширився круг моїх знайомих, серед яких письменники, журналісти, художники, артисти.

Водночас з-під пера народжувалися мої розповіді про мистецтво, літературу, про визначних людей, які друкувалися в обласних і районних газетах, а згодом в журналах, в періодичних виданнях Буковини, Тернопільщини, Рівненщини і в зарубіжних газетах «Наш голос», «Нове життя», «Свобода» та «Час і події». За ці роки написано 140 великих статей, 250 публікацій. Про це в моїх бібліографічних покажчиках.

Серед моїх публікацій є і розповіді про колег-медиків. Про кваліфікованого педіатра Валентину Вадимівну Дяк, яка два десятки років очолює дитяче відділення у Косові, Оксану Михайлівну Шкромиду, лікаря-невропатолога, яка більш як півстоліття відпрацювала в Косівській ЦРЛ, Стефанію Білу, Олександру Басисту-Кіт (Олесю Долянську), Ольгу Медвідь-Кундюк, які медичну працю поєднують з творчістю, пишуть вірші; доньку лікаря дитячого відділу інтенсивної терапії Галини Литвиненко-Бричкової Вікторію Абу-Кадум яку доля закинула в далеку мусульманську країну Йорданію, викладачку хірургії в Івано-Франківському медичному училищі Ірину Свйонтек, яка упродовж 47 років збирала і опрацьовувала матеріали про українську вишивку, видала кілька фотоальбомів, сама була членом Національної спілки майстрів народного мистецтва.

Окрасою травня 2021 року для мене стала радісна подія — напередодні Всесвітнього дня медичної сестри отримала подарунок (2 книги, блокнот з ручкою, календарики та іменний пакет, все з емблемою коледжу) від директора коледжу Володимира Стасюка, а в день свята — 12 травня взяла участь у відеоконференції, приуроченій презентації книги-спогадів «Праця як молитва», про нас, випускників. Книга присвячена 30-річчю незалежності України. У відеоконференції, модератором якої був директор фахового коледжу Володимир Васильович Стасюк, взяли участь Галина Добош — автор і редактор, заслужена журналістка України, Наталія Ружило — обласний експерт з медсестринства, Галина Варивода — голова Асоціації медсестер Івано-Франківська, Наталія Бирчак — голова обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я, а також герої книги.

А згодом про це видання вмістила дописи у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій», у всеукраїнському літературно-мистецькому і громадсько-публіцистичному журналі «Золота Пектораль», в газеті «Пульс профспілки».

За моєї ініціативи, тут в цьому залі, була проведена менше як за місяць до свята Незалежності презентація книжки «Праця як молитва». В ній взяла участь Галина Добош — авторка і редакторка, заслужена журналістка України.

Для першого проєкту була написана мною розповідь «Миттєвості студентських літ», а на її основі та завдяки онлайн-спілкуванню з’явилася стаття Галини Добош «Марія Порох: Все життя любила писати — цікавих людей багато довкола», що опублікована у книзі «Праця як молитва». Мені відрадно, що моя розповідь потрапила в книгу — в першу тридцятку матеріалів про випускників Івано-Франківського медичного фахового коледжу.

Маю різні захоплення — колекціонування марок, значків, монет, календариків, морських камінців, в’язання і кімнатні квіти, фотографування (чорно-білі фотографії), які приносять мені задоволення і заспокоєння. Ще в шкільні роки працювала з фотоапаратом «Смєна», з фотоплівками і фотопапером, реактивами для їх проявлення. На фотозбільшувачі друкувала свої перші світлини, там їх проявляла, закріплювала і сушила, а навчив цьому середущий брат Мирослав.

Тішуся, що мої діти дотичні до світу творчості і мистецтва. Син Юрій є майстром з обробки шкіри, працює в Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва, невістка — молода художниця і фотомитець Наталя Юрова, учасниця багатьох виставок і конкурсів. Обоє закохані в мистецтво, в Карпати, куди часто вирушають за натхненням і позитивною енергетикою.

Своїх дітей підтримую у реалізації їх всіх творчих задумів словами «Дерзай! Твори! Не зупиняючись, іди вперед!»

А ще радію появі довгоочікуваного внучка Ілюші, який вже тепер у три рочки наслідує своїх батьків (і олівець, і пензлик в руках, а ще молоток, дрелька, відкрутка та фотоапарат.

Взяла участь в Благодійному Всеукраїнському фотопроєкті «ЗОЛОТІ ОНУКИ», який провела благодійна організація «KIDS» 16.11.2022в м. Дунаївці і отримала фотомагніт з написом «Будинок, наповнений онуками, це будинок, сповнений любові», фото календар А4 з фотографією бабусі з внуком, а маленький Іллюша Диплом за відмінно пройдену участь в цьому фото проєкті.

Друкуватись почала з 1972 року в газетах «Прикарпатська правда» (Івано-Франківськ), «Радянська Гуцульщина» (Косів), «Медицинская газета» (Київ), «Гуцульський край» (Косів), «Думка» (Косів), «Освітянський вісник» (Косів), «Рідне слово» (Косів), «Галичина» (Івано-Франківськ), «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ), «Галицька Просвіта» (Івано-Франківськ), «Пульс Профспілки» (Івано-Франківськ), «Слово Просвіти» (Київ), «Українська літературна газета (Київ), «Вижницькі обрії» (Вижниця), «Гарний настрій» (Рівне), «Голос краю» (Заставна), «Голос народу» (Чортків), «Дзеркало Коломиї (Коломия), «Злагода» (Тлумач), «Світ-інфо» (Чернігів); в журналах «Буковинський журнал» (Чернівці), «Ґражда» (Львів), «Гуцули і Гуцульщина» (Косів), «Гуцульщина» (Верховина), «Гуцульський калєндар» (Верховина), «Джерельні дзвони» (Писаний Камінь, Косів), «Золота пектораль» (Чортків), «Народне мистецтво» (Київ), «Німчич» (Вижниця»), «Перевал» (Івано-Франківськ), в альманасі «За чашкою кави» (Рівне); в зарубіжних журналах — «Наш голос» (Бухарест, Румунія), газетах — «Наш Український Дім» (часопис про Україну і українців діаспори, Ніжин), «Український Дім» (освітньо-пізнавальний часопис про Україну і українців діаспори, Чернігів), «Нове життя» (Пряшів, Словенія), «Свобода» (Нью-Йорк, США), «Час і події» (Чикаго, США).

Після представлення, слово надали почерзі: Юрію Івановичу, Наталії Олегіївні, Марії Юріївні. Юрій і Наталія, свої виступи закріпили переглядами фільму — робота в майстернях…

Присутні мали змогу переглянути каталог робіт виробів із шкіри Юрія Івановича в повному обсязі.

Катерина Сусак, Йосип Приймак, Антон Григорук — заслужені викладачі Косівського мистецького закладу, дали творчу оцінку роботам майстрів, як фахівці. До слів вітань приєднались поети, журналісти, викладачі: Микола Близнюк, Василь Глібчук, Ольга Сав’юк, Леся Кіт та інші.

Це, була неймовірно цікава творча зустріч… з цієї зустрічі хочеться зробити висновок, що майбутнє нашої рідної України, в надійних руках. Звичаї, традиції, краса Гуцульського краю, буде жити в мистецьких творах, цих обдарованих Богом митців.

Підготувала: секретар Клубу інтелігенції, бібліотекар Косівської ЦМБ Кікоть Г.О.