Книга вихідного дня (#59)

Продовжую знайомити вас, дорогі читачі, з новою цікавою літературою, яка нещодавно поповнила фонди Косівської центральної міської бібліотеки ім. Богдана Радиша-Маринюка.

Сьогодні я хочу запропонувати вам для читання на вихідні книгу, яка потрапила до нашої книгозбірні з ОУНБ ім. І. Франка:

Процюк С. Пан. Роман про Євгена Чикаленка / Степан Процюк. – Брустури: Дискурсус, 2024. – 304 с.

«Легко любити Україну до глибини душі. А ви полюбіть її до глибини власної кишені», — ці слова Євгена Чикаленка стали чи ненайцитованішими в час російсько-української війни, спонукаючи громадян до жертовності й засвідчуючи повагу сучасних українців до цієї неодинарної постаті в нашій історії.

Про Чикаленка-подвижника, чия діяльність і через століття відгукується вдячністю в серцях земляків розмірковує у своєму новому романі Степан Процюк.

Євген Чикаленко був одним із найщедріших меценатів свого часу. Він фінансував видання українських газет «Громадська думка» та «Рада», які були єдиними щоденними українськими виданнями в Російській імперії. Попри відсутність прибутку, Чикаленко продовжував підтримувати ці видання, навіть закладаючи власне майно. У часи, коли за українське слово могли ув’язнити, він давав цьому слову майданчик для дії.

Чикаленко вірив у силу щоденної копіткої праці на благо України. Його філософія «малих справ» передбачала, що кожен, навіть найменший внесок у розвиток нації, має значення. Він порівнював національний рух із водою, яку можна тимчасово стримати, але неможливо зупинити назавжди.

Як агроном, Чикаленко впроваджував передові методи господарювання у своєму маєтку. Він одним із перших в Україні застосував американську сільськогосподарську техніку. Його серія брошур «Розмови про сільське господарство» стала популярною серед селян і сприяла поширенню агрономічних знань.

Євген Чикаленко не залишив по собі палаців чи заводів. Замість цього він заповів нам ідеї — міцніші за камінь, і важливіші за статки. Його внесок у національне відродження України — не просто історичний факт, а живий приклад того, як одна людина може змінити хід історії.

Чикаленко допомагав десяткам письменників, науковців, художників. Без нього не було б ані Олени Пчілки як видавчині, ані гідного старту в багатьох майбутніх культурних проєктів. Він не вимагав згадки про себе — для нього головною була справа.

Євген Чикаленко — приклад безкорисливого служіння нації. Його діяльність як мецената, агронома та громадського діяча сприяла формуванню української національної свідомості та розвитку культури. Його філософія «малих справ» надихає і сьогодні, нагадуючи, що кожен внесок у спільну справу має значення.

Матеріал підготувала Уляна Книш.