Хронологія Косова
І-Ш ст. н.е. Культура карпатських курганів (курган виявлено на межі Старого Косова і Вербівця. Виробництво з бронзи (залишки бронзоливарного цеху знайдено в урочищі Чернеджишина на лівому березі р. Тарновець).
IX ст. н.е. Споруджено оборонне городище (тепер – на території с. Город).
1318 Заснування с. Косового.
XIV ст. Заснування біля Косового монастиря.
1387 Косів разом з усім краєм захопила Польща.
1424, 31 серпня Дарча грамота на с. Косово великого князя Свидригайла бояринові Максимові Владу Драгосиновичу.
1472 Перша письмова згадка про косівську солеварню.
XVI ст., початок Державцями Косова стають брати Марко і Максим Шумлянські.
1562 Снятинський староста Андрій Тенчинський заснував біля Косова містечко Риків поблизу соляних джерел. Магнат Юрій Язловецький захопив Риків і “розметав” його.
1564 Містечко відродилось під назвою Косів. Село Косово стало зватися Старий Косів.
1600 Найдавніша письмова згадка про с. Москалівку.
1621 Набіг татар на Старий Косів.
1623 Перший напад на Косів опришків на чолі з Боргов’яном.
1624 Набіг татар на Косів.
1626 Набіг татар на Косів.
1628 Коссаковський збудував замок.
1629 Набіг татар на Косів.
1648 Повсталі селяни захопили і пограбували косівський замок.
1648, 28 серпня Косів’яни (126 чол.) та селяни інших сіл під проводом косівського пароха і полковника Коритка здобули замок Яблоновських у с. Лючі.
1692 Косів перейшов у власність Станіслава і Францішка Дзєдушицьких. Рід Дзєдушицьких володів Косовом до 1786 р.
1698 Напад на Косів опришків на чолі з Василем Лунгою.
XVII ст. Виникнення озера на місці провалу однієї з соляних шахт.
1704 Напад опришків загонів Пинті та Івана Пискливого під час весілля у Ґедалія.
1736 Ізраель бен Еліазер, або Бааль Шем Тов, заснував перші хасидські громади в Косові та Кутах.
1738 Найдавніша письмова згадка про с. Монастирське.
1740 До Косова підступав загін О.Довбуша, але не напав.
1745 На Замковій горі вивішено на пострах опришкам частину тіла О.Довбуша. Згодом на тому місці встановлено залізний хрест.
1749 Опришки Василя Баюрака спалили місто, захопили двір, пограбували лихварів.
1759 Невдала спроба нападу на місту опришків на чолі з Андрієм Пістолетником, заступником Івана Бойчука.
1771 Тадеуш Дзєдушицький уфундував у Косові будівництво костела.
1772 Косів внаслідок першого розбору Польщі увійшов до складу Австрії.
1788-1795 Наукові подорожі професора Львівського університету Бальтазара Гакета по Карпатах. Відвідав Косів, описав солеварню, яка виробляла на рік 10-12 тис. ц солі.
1790 Народився Менахем Мендель, хасидський релігійний діяч, автор книжки “Агават Шалом”, засновник династії рабинів Гаґерів. Помер 1827 р.
1792 У Косові відкрито школу.
1806 У Москалівці народився Іван Баранюк, знаменитий майстер гончарної справи. У нього навчався Олекса Бахметюк.
1820 Народився славетний гончар Олекса Бахметюк. Помер 1882 р.
1830 На кошти Войцєха Кубчинського в Косові побудовано школу, яка утримувалася його коштом.
1839 У Косові вперше побував Яків Головацький, один із діячів “Руської трійці”.
1845-1853 Парохом і вчителем у Москалівці був о. Йосафат Кобринський, згодом фундатор Народного дому в Коломиї (тепер – музей його імені).
1850 У Косові засновано Ткацьке товариство.
1853, 17.ІХ. У с. Монастирському народився Михайло Павлик.
1855, 26.І. У с. Монастирському народилася Анна Павлик.
1866 Голод та епідемія холери.
1867 Косів стає центром повіту.
1880 Виступ москалівських селян проти здирств місцевої влади. Політичний процес у Коломиї, у який втягнуто й І.Франка.
1882 У Косові засновано Ткацьку школу.
1885 І.Франко вперше відвідав Косів.
1889 Місто відвідала англійська письменниця М.М.Дові і написала про нього в книжці “Дівчина в Карпатах” (1891).
1893 Розпочав роботу лікувальний заклад Аполлінарія Тарнавського (тепер – санаторій “Косів”).
1895 Майстер з Бабина Іван Герасим’юк збудував москалівську церкву св. Василія Великого.
1896, 21.VIII. Під час пожежі міста згоріла косівська церква св. Трійці (під Міською горою).
1897 У Москалівці засновано читальню “Просвіти”.
1900 У Москалівці засновано “Січ”.
1903 Створено хор робітників саліни та селян (кер. І. Устиянович).
1904, VI. Михайло Грушевський відвідав у Косові виставку народних митців і написав про неї статтю.
1906, 10.І. Віче і демонстрація косів’ян з вимогою загального виборчого права.
1908 Побудовано шпиталь ім. Франца Йосифа (тепер – терапевтичне відділення ЦРЛ).
1909 У Косівській солеварні створено профспілкову організацію, яку очолив робітник Іван Кременюк.
1910 З ініціативи робітників солеварні збудовано Народний дім. Спалений російським військом у 1915 р., як і магістрат з косівським архівом.
1911 Перший фестин у Косові, організований профспілкою солеварні.
1912 Збудовано церкву Різдва Івана Хрестителя (майстер І.Герасим’юк).
- Помер і похований на москалівському кладовищі славний різьбяр з Річки Марко Мегединюк.
- У Косові створено політичне робітничо-освітнє товариство “Воля”, яке очолив Михайло Гавриш (Кольман).
1913 Створено осередок “Союзу Українок”.
1914, 19.VІІ. Урочисте відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку.
1914, IX. Косів зайняли російські війська і були тут до лютого 1915р.
1916, VI. Друга окупація Косова російським військом, тривала до 27 липня 1917 р.
1918,1.XI. Встановлено владу ЗУНР, що існувала в місті до 24 травня 1919 р.
1919, ХІ-ХІІ Богдан Заклинський та Микола Угрин-Безгрішний заснували в Косові видавництво “Довбуш”, бібліотеку, театр ім. І.Тобілевича, тижневик “Чорногора”.
1919, 24.V. Окупація Косова румунським військом.
1919, VIII. На зміну румунському війську прийшло польське, встановлено польську владу (існувала до вересня 1939 р.).
1920, IV. Гуцульське повстання в околицях Жаб’я проти польської окупації. Один із організаторів – Михайло Горбовий.
1920, IV. У Косові дислоковано батальйон польського війська з метою придушення антипольських виступів гуцулів. Військовий гарнізон у місті квартирував до 1924 року.
1921 Василь Девдюк відкрив приватну школу різьбярства.
1922, VI. Михайло Горбовий заснував у Косові “Пласт”. Заборонений польською владою в 1930 р.
1922, 13 вересня Засновано спілку “Гуцульське мистецтво” під керівництвом Михайла Куриленка.
1924 У місті виникли дві первинні організації КПЗУ (С.Букатчук, П.Гавриш).
1927 М.Горбовий організував кооперативну мистецьку спілку “Гуцульщина”.
1927, 19.ХІ. Створено Повітовий Союз кооперативів, що об’єднував 25 українських виробничих, купівельно-збутових та кредитних кооперативів (голова Петро Прибитківський).
1927 При Народному домі відкрито столярську школу, яку вів Михайло Фединський.
1928, VI. Катастрофічна повінь.
1928 Споруджено й освячено “захоронку” (сиротинець).
1928 У місті почала діяти електровня Осіяша Кауфмана.
1929 Гончарська виставка Косівського повіту.
1930 У Косові створено осередок підпільної ОУН.
1931 М.Горбовий організував Повітовий Союз Української Поступової Молоді ім. М. Драгоманова “Каменярі”.
1932 До Косова приєднано с. Москалівку.
1935 Учитель Іван Довганик відкрив приватну українську школу для підготовки молоді до матуральних іспитів.
1938 Закрито косівську солеварню (саліну), на її місці створено лікувально-відпочинковий заклад.
– Відкрито єврейську недержавну гімназію (в будинку М.Капія).
1938, 20.VІІІ. Під час гастролей у Косові відбулося об’єднання театрів ім. І.Тобілевича (кер. Микола Бенцаль) і театру “Заграва” (кер. Володимир Блавацький) в один театр ім. І.Котляревського.
1939, IV. Підпалено Народний дім, збудований з ініціативи громадського діяча Петра Рондяка на поч. 30-х рр.
1939, 22.IX. До Косова увійшла Червона армія. Встановлено радянську владу.
1939, X. Почала виходити районна газета “Радянська правда”.
1939, XI. Відкрито Промислову школу гуцульського мистецтва (дир. М.Куриленко).
1940, І. Відкрито дві школи-десятирічки, № 1 в кол. ратуші та № 2 на Москалівці (дир. Микола Губенко, Ілько Семотюк).
1940 Організація промислових артілей художніх виробів “Гуцульщина” та ім. Т.Шевченка.
1940, XII. Початок масових арештів колишніх членів товариства “Каменярі”. Ув’язнено і розстріляно 28 чол.
1941, 1.VІІ. У Косів увійшло угорське військо. Згодом його змінила німецька адміністрація.
1941, 16-17.Х. Перша “акція” – масовий розстріл єврейського населення на Міській горі. Убито 2088 чол.
1942, XI. Німецькі окупанти закінчили винищення євреїв у Косові.
1944, 31.III. Захоплення угорськими солдатами 146 заручників – мешканців Косова. Убивство поляків.
1944, IV. Початок у Косові фронтових подій, які тривали до серпня 1944 р.
1945,І. Початок вивезень на заслання мешканців міста й сіл.
– Дислокація в Косові гарнізону внутрішніх військ, що проводили каральні операції по селах району.
1945 Відновили роботу мистецькі артілі “Гуцульщина” та ім. Т.Шевченка.
1945-1953 Бої та сутички між військами НКВД та УПА на території району.
1948 Спорудження Братської могили на місці зруйнованої могили полеглих у І світовій війні та поховань римо-католиків.
1956 Знесення пам’ятника Йосифу Сталіну.
1956 Різьбяр Іван Павлик заснував приватний музей.
1957 Станіславське обласне відділення Спілки художників стало діяти в Косові. Його першим головою обрано різьбяра Миколу Тимкова.
– У колишньому приміщенні МҐБ відкрито школу-інтернат.
1958 Створено автопідприємство (перший директор Микола Пластівець).
1959 Створено художньо-виробничі майстерні СХУ (майстер-організатор Іван Смолянець).
– Збудовано приміщення середньої школи (тепер – школа № 2).
1960-ті рр. Газифікація міста.
1962 Збудовано адмінбудинок для РК КПУ Добудований і реконструйований у 1983 р.
1962, XII. Відкриття косівського аеропорту.
1963 Створення самодіяльного народного театру.
1965 Відкриття музичної школи (тепер – школа мистецтв).
1967, 28.І. Відкрито музей М.Павлика в колишньому приміщенні староства.
1968, 22.V. Створено виробничо-художнє об’єднання “Гуцульщина”.
1968, VI. Катастрофічна повінь, сильно пошкоджений центральний міст.
1969 Косівське училище перейменовано на технікум народних художніх промислів.
1970-ті рр. Споруджено водогін та каналізацію.
1970, 28.XI. Відкрито Музей гуцульського мистецтва і побуту в москалівській церкві.
1973, 16.XII. Відкрито пам’ятник Михайлові Павлику.
1974 Збудовано центральну районну лікарню,
– Збудовано ресторан “Водограй”.
1975, 4.V. Михайло та Василь Слободяни вивісили в Косові національні прапори.
1976 Збудовано турбазу “Карпатські зорі” (архітектор Володимир Лукомський).
1978 Закінчено будівництво технікуму народних художніх промислів (тепер – інститут).
1982, III. Державною премією України ім. Т.Шевченка нагороджені косівські митці Василь Лукашко та Володимир Шевчук за оформлення будинку обласного театру ім. І.Франка.
1983 Побудовано середню школу № 1.
1988 Відкрито для відвідувачів приватний музей родини Корнелюків.
1989, 9.III. У КУПМ створено перший у районі осередок Товариства української мови ім. Т.Шевченка (голова Б.Радиш).
1989, V. Засновано хор “Гомін” (Б.Радиш, З.Библюк).
1989, 12.V. Засновано районне об’єднання ТУМ ім. Т.Шевченка “Рідне Слово”.
1989, XII. Відновила існування парафія Української греко-католицької церкви (о. Іван Бурдяк).
1989 Організація будівельної фірми “Промінь” (М.Шкрібляк).
1990, 9.І. Створено міський осередок Руху (голова В.Братівник).
1990, 11.ІІ. Перше багатолюдне віче, на якому пролунали вимоги незалежності України, усунення від влади КПРС.
1990, 18.III. Поразка комуністів на виборах до Верховної та місцевих Рад.
1990 Створено Косівську регіональну організацію НСХУ
1990, X. Створено “Меморіал” (співголови І. Парипа, С. Пініщук).
1990, 13.Х. Почала виходити газета “Гуцульський край” (ред. Л.Городенко).
1990, 27.Х. Демонтовано пам’ятник Леніну.
1990, 6.XI. Косів відвідав Патріарх Мстислав.
1991 Створено відділення Національної Спілки майстрів народного мистецтва (голова М.Ткач).
– Створено товариство “Гуцульщина” (голова Д.Петрук).
1991, V. Косів відвідав Митрополит УГКЦ Кардинал Іван Любачівський.
1991, 24.VIII. Ліквідація райкому компартії.
1991, 6.IX. Відродження осередку “Союзу Українок” (голова А.Богдан).
1991, 1.XI. Єпископ Мар’ян Трофим’як освятив римо-католицький костьол.
1991, 1.ХІІ. 99,2% косів’ян на референдумі проголосували за незалежність України.
1992 Відроджено “Пласт” (Л.Тригуб’як, Р.Мартинюк).
1993 Заснування районних премій ім. М.Павлика, ім. Ю.Шкрібляка, ім. Марійки Підгірянки, ім. А.Тарнавського.
– Початок роботи Косівського телебачення (М.Мартищук).
1993, 27-28.V. Перша Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми Гуцульщини”.
1993, 10.XII. Косів відвідав Патріарх УПЦ КП Володимир.
1994, IV. Почав виходити журнал “Гуцульська школа” (ред. П.Лосюк). Видання припинилося в 2000 р.
1994 Заснування фірми “Світлина” (Б.Штундер).
1995, І. Почала виходити газета “Освітянський вісник” (ред. В.Курищук, І.Пелипейко, Н.Крет). Виходила до 2003 р.
1995 Засновано газету ДемПУ “Обрій” (виходила до 1999 р.). Ред. О.Німець.
- Засновано видавництво “Писаний Камінь” (В.Курищук, І.Пелипейко).
- Косів отримав статус гірського населеного пункту.
- Споруджено будинок державної податкової інспекції, (нач. І.Підлетейчук).
1996 Засновано ВАТ “Скіф-Авто” (С.Кулешір).
– Почав діяти перший приватний турпансіонат “Карпатські зорі” (А.Ни-
колюк).
1997, 11.IX. Відкрито пам’ятник Борцям за волю України біля мос-калівської церкви.
1998, 29-30.VIII. У Косові відбувся VIII Гуцульський фестиваль.
1998 Створена кредитна спілка “Косівська” (голова О.Довгун).
– На виборах до Верховної Ради косів’яни проголосували за Ярославу Стецько.
1998, XI. Почала виходити газета КУН “Криця” (ред. В.Глібчук, Ф.Галай, І.Мартинюк).
1999, IX. Відкрився домашній музей М.Струтинського.
2000 Косову надано статус історичного міста.
- ККПДМ ім. В.Касіяна перетворено в Інститут прикладного і декоративного мистецтва.
- Відкрито виставковий зал регіональної організації НСХУ
- Засновано МП “Сюрприз” (Л.Ярич).
2000, VI. Відкрито приватний аероклуб “Явсон” (О.Яворський).
2001, XII. Створено районний штаб виборчого блоку “Наша Україна”.
2001.29.XII. Почала виходити газета “Рідне слово” (ред. Б. Радиш).
2002, 30.III. Убивство кандидата в народні депутати Миколи Шкрібляка.
2002, 31.III. Перемога кандидата “НУ” Романа Зварича на виборах до Верховної Ради.
2002, V. Створено Національний природний парк “Гуцульщина”.
2002, 27-29.IX. XII Гуцульський фестиваль.
2004, 9.V. Відкриття новозбудованої школи мистецтв.
2004, 23.V. Відкриття Музею визвольних змагань на Гуцульщині.
2004.14.IX. Сесія обласної ради прийняла рішення №477-12/2004 “Про
оголошення природних територій м. Косова курортними територіями місцевого значення”.
