Михайло Павлик

Пам’ятка читачеві до 155-річчя від дня народження.

Письменник, публіцист, громадський діяч (1853 – 1915).

У плеяді діячів національно-визвольної боротьби просто неможливо уявити собі національну культуру нашого народу без постаті Михайла Павлика.

Михайло Павлик

Михайло Павлик – відомий суспільно-політичний і громадський діяч, публіцист, письменник, перекладач, вчений, редактор, видавець – належить до тих постатей, які присвятили своє життя і творчість служінню рідному народові. Він залишив значну наукову, літературно-критичну й художню спадщину – історичні та публіцистичні статті, поетичні та прозові твори, переклади з багатьох іноземних мов.

Народився М.І. Павлик 17 вересня 1853р. в с. Монастирське (нині околиця м. Косова Івано-Франківської області) у небагатій сім’ї землеробів і ткачів.

У рідному селі Михайла Павлика, як і в навколишніх, жив дух опришківства. Із вуст у вуста передавалися пісні про Олексу Довбуша. Ці розповіді хвилювали, змушували хлопця замислюватися над життям. Винятковий вплив на виховання Михайла та його сестри Анни мала мати Марія. Від неї син успадкував кращі риси – лагідність, делікатність, доброту. Змалечку мати огортала дітвору ласкою і ніжністю, співала вечорами народних пісень, згодом передавала їм своє вміння розписувати писанки, вишивати, ткати. Почуте у дитинстві жило у пам’яті. І настільки сильними були ці враження, що постійно надихали вже відомого письменника і вченого на літературно-мистецьку та суспільно-громадську діяльність упродовж багатьох років.

Закінчивши Косівську школу, М. Павлик складає іспит за четвертий клас й їде вчитися до Снятина. Потім була Коломийська гімназія. По її закінченні юнак вступає до Львівської академічної гімназії, а 1874р. стає студентом університету.

Навчаючись він поринає у суспільно-громадське й культурне життя Львова. На філософському факультеті, куди вступив Павлик, поширювались твори передових західноєвропейських філософів, економістів, політичних діячів, у яких урядові кола небезпідставно вбачали загрозу існуючому ладові. В середовищі студентів-українців активно виношувалися й обговорювалися ідеї національного визволення Галичини. М. Павлик з ентузіазмом підключився до роботи українофільських гуртків, встановлюючи тісні контакти з І. Франком. Першою їхньою спільною роботою було редагування науково-літературного часопису „Друг” – органу демократичної молоді Західної України.

В журналі друкувалися статті й матеріали про становище українців Галичини, переклади найцікавіших творів зарубіжних письменників, звіти про діяльність студентських товариств. Головною метою своєї громадської діяльності в цей час Павлик вважав формування нової вітчизняної літератури, яка б виховувала у читачів почуття обов’язку перед народом, здатність до самопожертви та безкорисливого служіння загальнолюдським цінностям.

Внаслідок зусиль передової молоді на чолі з М. Павликом з весни 1876р. журнал „Друг” повністю перейшов на демократичні позиції, в журналі остаточно перемагає й утверджується народна мова. Цей знаменний факт засвідчив народження нової української журналістики, і приємно, що біля її витоків стояв гуцул – косів’янин Михайло Павлик.

М. Павлик був одним з перших прогресивних редакторів в історії української газетно-журнальної періодики, видавцем, популяризатором наукових знань, художньо-мистецьких цінностей. Він відстоював реалізм у літературі, живу народну мову.

Наш земляк Михайло Павлик – автор численних статей і заміток з найактуальніших питань політичного і культурного життя нашого краю. Найголовніші з них: „Про русько-українські народні читальні”, „Про строїтелів” та „руйнівників”, „Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині” та інші.

М. Павлик перекладав твори І. Тургенєва, Г. Успенського, М. Салтикова-Щедріна, О.Толстого, О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Чехова, В. Короленка, твори європейських літератур, які могли прислужитися відродженню української культури, а також праці зарубіжних філософів, економістів, соціологів. Поліція і влада постійно переслідують його та сестру.

Після заборони журналу „Друг” М. Павлику довелося докласти чимало зусиль для виходу в світ „Громадського друга”. Перший і другий номери часопису поліція конфіскувала, а М. Павлика як редактора й автора оповідання „Ребенщукова Тетяна” було засуджено до шести місяців ув’язнення.

Продовжуючи традиції „Громадського друга” М. Павлик разом з І. Франком видавали „Дзвін” і „Молот”, де 1878р. опублікували першу частину повісті Павлика „Пропащий чоловік”. Співпрацював Павлик у багатьох виданнях, зокрема у львівській польськомовній газеті, де друкував гостропубліцистичні статті та огляди з питань політики, економіки, селянського життя.

Перебуваючи з 1879 по 1881р. у Швейцарії та на півдні Франції, М. Павлик, М. Драгоманов і С. Подолинський видавали журнал „Громада”. Упродовж тривалого часу М. Павлик досліджував проблему українського культурницького поступу, збирав і узагальнював матеріали про роботу читалень, освітніх товариств і спілок, писав про назрілі питання освіти. На шпальтах демократичних видань він підтримував багатьох письменників: Лесю Українку, Павла Грабовського, Леся Мартовича, Ольгу Кобилянську, Наталію Кобринську, Євгенію Ярошинську. М. Павлик став учнем М. Драгоманова і був речником його ідей до самої смерті. Чимало рецензій, відгуків написав М. Павлик на твори І. Франка, нерідко він аналізував його окремі виступи і публікації в періодиці.

У дослідницькій фольклористично-етнографічній діяльності М. Павлика чільне місце посідають матеріали, присвячені становищу жінки у тогочасному суспільстві. Письменник висував і обгрунтовував тезу про забезпечення правової свободи і рівності жінок, створення умов для їх незалежності від чоловіків, рівності з ними у суспільному житті та діяльності, гарантування жінці свободи зборів, слова, совісті.

Перший поетичний твір М. Павлика „Прийди, весно!” написаний на початку 1873р., покладений на ноти Віктором Матюком, став популярною піснею, яку виконували на Галичині. У журналі „Друг” 1874р. М. Павлик надрукував вірші „Не забудь”, „Влюблена”, „Судьба”, „В Карпатах”, в альманасі „Дністрянка” за 1876р. – вірш „Щаслива”. Збереглося вісім рукописних зошитів віршів Павлика, що засвідчують активну поетичну працю автора.

Перу Михайла Павлика – прозаїка належить кілька оповідань та повістей, в яких він засуджує антинародну роль продажної частини інтелігенції, моральне та духовне поневолення жінки („Пропащий чоловік”, „Вихора”), солдатчину, лихоліття загарбницької війни („Юрко Куликів”).

М. Павлику належить провідна роль у справі збирання, публікування, розповсюдження, збереження безцінних пам’яток української, загальнослов’янської та європейської культур.

М. Павлик був одним з фундаторів першої української політичної організації – Русько-української радикальної партії, заснованої у Львові 1890р. у програмі, розробленій Павликом спільно з І. Франком, проголошувалася її головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої змушена була б рахуватися австрійська влада.

Помер М. Павлик 26 січня 1915р. у м. Львові, похований на Личаківському кладовищі.

Література

Основні видання творів М. Павлика:

  • Твори / Михайло Павлик; упоряд. та підгот. текстів В. Яременка; передм. В. Качкана. – К.: Дніпро, 1985
  • Вибрані твори / Михайло Павлик; вступ. ст. В. Дмитрука. – Л., 1985
  • Твори / Михайло Павлик; вступ. ст., упорядкув., підгот. текстів П. Ящука. – К., 1959
  • Народні пісні у записах Михайла Павлика / упоряд. О. Дея, В. Качкан. – К.: Муз. Україна, 1974
  • Проза, публіцистика, листування з маловідомої спадщини / Михайло Павлик; упоряд. В. Качкан. – Л.: Світ,1995
  • Пропащий чоловік: оповідання, повісті, публіцистика / М. Павлик. – Л.: Каменяр, 1983

Про М. Павлика:

  • Костюк В. Михайло Павлик: не останні штрихи до портрета. – Косів: Писаний Камінь, 2003. – 188с.
  • Павлик Михайло Іванович // Провідники духовності в Україні: довідник. – К.: Вища шк., 2003. – С. 80-82
  • Михайло Павлик // Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): корот. біогр. нариси. – К.: Вища шк., 2002. – С.335-337
  • Михайло Павлик / В. Качкан // Качкан В. Нариси історії\ української культури в персоналіях (ХІХ-ХХ ст.). – Коломия: Вік, 2005. – С. 148-154
  • Михайло і Ганна Павлики / В. Грабовецький // Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття. Т.3. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. – С. 409-412
  • Булгак О. Я від вас ніколи нікуди не йшов: до 155-річчя від д.н. М.І. Павлика / О. Булгак // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 2003. – ІІІ квартал. – С. 67-72
  • Михайло Павлик / Н. Крет // Крет Н. Гуцульщина літературна: Гуцуліана другої половини ХІХ-початку ХХ ст. – Косів: Писаний камінь, 2002. – С. 61-63
  • Павлик Михайло / С. Геник // Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ, 2001. – С.181-182
  • До верховин вселюдського поступу: новий погляд на життєдіяльність Михайла Павлика / В. Качкан // Качкан В. Хай святиться ім’я твоє: історія укр. л-ри і культури в персоналіях (ХІХ – перша полов. ХХ ст.): Кн. 4-а. – Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. – С. 34-57
  • Мисюк І. Світло Павликової академії / І. Мисюк // Гуцул. край. – 2003. – 27 верес.
  • Арсенич П. Видатний земляк і нині сучасний / П. Арсенич // Галичина. – 2003. – 25 верес.
  • Гавука П. Становлення М. Павлика, як видавця і журналіста / П. Гавука, В. Костюк // Гуцул. край. – 2003. – 30 серп.
Share

2 Replies to “Михайло Павлик”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій