Леся Українка і Гуцульщина

До 140-річчя від дня народження Лесі Українки (1871 – 1913), української поетеси, перекладачки, громадської діячки

Життя і діяльність видатної української письменниці і громадської діячки Лесі Українки тісно пов’язане з Галичиною, зокрема з Гуцульщиною.

Інформацію про наш край Леся отримувала з розповідей своєї матері письменниці Олени Пчілки, дядька М. Драгоманова, які підтримували тісні зв’язки з громадськими діячами Галичини, а також з літературних творів. Цікавилася поетеса і гуцульськими вишивками, які зберігалися в домі матері.

Український фольклорист М. Бучинський надіслав Олені Пчілці гуцульські вишивки з описом 42 узорів та поясненнями способу вишивання і крою жіночих та чоловічих сорочок. Цей матеріал був використаний письменницею для видання «Альбому систематичного впорядкування узорів малоруської орнаментики» (1876 р.).

Вишивки подаровані Бучинським були складені у вигляді килима, а в центрі вишиті такі його слова:

«Там, де Карпати сині гори,
Там зібрані тії взори,
Де зелена Буковина,
Шила руська їх дівчина».

На фотографіях можна побачити Лесю Українку в гуцульських плетінках (силінках). Ці намиста були привезені М. Драгомановим з Микуличина.

Перші твори юної поетеси були опубліковані у галицьких журналах «Зоря» (1884) та «Дзвінок». Три поезії та поему «Русалка» Лесі Українки надрукувала Н. Кобринська в альманасі «Перший вінок». В березні 1891р. Леся Українка особисто познайомилась з Н. Кобринською, а потім з нею навіть листувалася. Свої твори Леся друкувала і в інших галицьких журналах: «Учителі», «Дзвінок».

Поетичний талант Лесі Українки формувався під впливом творів Т. Шевченка, а також від безпосереднього знайомства з І. Франком, М. Павликом, М. Драгомановим, О. Кобилянською, В. Стефаником.

Також одним з перших видавців, критиків і популяризаторів творів Лесі був уродженець нашого міста Михайло Павлик. Він познайомив двох письменниць – Лесю Українку і Ольгу Кобилянську.

Весною 1901р. Леся Українка поїхала в гості до О. Кобилянської в Чернівці. Обидві письменниці потоваришували. Леся гостювала у Чернівцях понад два місяці і написала кілька поезій. Під час мандрівки по місту Леся Українка і О. Кобилянська сфотографувалися на згадку. Оригінал фотографії тепер зберігається в музеї О. Кобилянської у Чернівцях.

У кінці червня цього ж року поетеса разом з Климентом Квіткою поїхала на лікування в с. Буркут через Вижницю, Яворів і Криворівню. Серед чарівної карпатської природи Леся Українка не лише лікувалася, а й зустрічалася з цікавими людьми, багато читала й працювала над творами «Одержима» та «В пущі». Вона написала тут кілька поезій, в яких висловила своє захоплення красою Карпат.

Під час перебування в Буркуті поетесу відвідав І. Франко. К. Квітка записав тоді 32 народні пісні з вуст Каменяра. Повертаючись з Буркута, Леся Українка через несприятливу погоду на кілька днів затрималась в с. Довгополі, де зустрічалася з Василем Стефаником. Друга їхня зустріч відбулася у вересні 1903р. в Полтаві під час відкриття пам’ятника І. Котляревському.

Перебуваючи деякий час у Вижниці, а це майже 2 місяці, Леся Українка, їздила берегом Черемоша, об’їздила все містечко. Покидаючи Вижницю письменниця напише на згадку такі слова: «В інші гори я полину, але спогад не покину по зеленій Буковині, по привітній господині. 27.VІІ.1901». З Вижниці гості через Кути, Косів приїхали до Яворова, де Леся зупинилася у родини Окуневських, з якими була знайома.

Громадськість нашого краю завжди виявляла зацікавленість до перебування Лесі Українки в Галичині, зокрема на Гуцульщині. Адже спілкування з письменницею мало великий вплив не лише на тогочасну інтелігенцію, а й на простих трудівників Галичини. На честь Лесі Українки та її перебування на Прикарпатті в кількох місцях встановлені пам’ятні знаки.

Образ Лесі Українки увічнювали на полотні і галицькі, і наддніпрянські майстри пензля: це відомі художники Іван Труш та Фотій Красицький (племінник Т. Шевченка).

Ще за життя славетної поетеси окремі її поезії поклали на музику Микола Лисенко (5 творів, серед них «Жалібний марш», «Східна мелодія») та галицькі композитори Денис Січинський («Не співайте мені сеї пісні») і Ярослав Лопатинський («Калина», «Нічка тиха і темна була»). Ці твори часто виконувались на концертах і були відомі галичанам.

Леся Українка впродовж свого життя виступала за культурне єднання Галичини і Наддніпрянщини.

ЛІТЕРАТУРА:

Арсенич П. Леся Українка на Гуцульщині / П. Арсенич. – Івано-Франківськ, 2006. – 28с.
Леся Українка // Грабовецький В. Ілюстрована історія Прикарпаття / В. Грабовецький. – Т. 3. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 413 – 417
Леся Українка // Крет Н. Гуцульщина літературна : гуцуліана ІІ половини ХІХ – поч. ХХ ст. / Н. Крет. – Косів : Писаний камінь, 2002. – С. 74 – 75
Арсенич П. Леся Українка на Гуцульщині / П. Арсенич // Матеріали ХІ Гуцульського Міжнародного фестивалю. – Верховина, 2001. – С. 191 – 194
Погребенник В. Гуцульські мотиви в наддніпрянській поезії початку століття / В. Погребенник // Домашевський М. Історія Гуцульщини / М. Домашевський, Н. Библюк. – Т. 6. – Львів, 2001. – С. 190 – 194
Погребенник В. Народною творчістю натхненна / В. Погребенник. – К., 1990. – 48с.
Тимінський Б. «Заклад купелевий» у Буркуті / Б. Тимінський // Гуцули і Гуцульщина. – 2010. – №1. – С. 28 – 30
Довгуник Д. Леся Українка і Галичина / Д. Довгуник // Краєзнавець Прикарпаття. – 2006. – №8. – С. 51 – 52
Арсенич П. Сліди Лесі Українки на Гуцульщині / П. Арсенич // Гуцульщина. – 2006. – №61. – С. 39 – 40
Зайко М. Її лікувала музика / М. Зайко // Галичина. – 2006. – 25 лют. – С. 10
Нестеренко П. Її пам’ятає Косівщина / П. Нестеренко // Уряд. кур’єр. – 2004. – 24 лют.
Чурко В. Леся Українка на Гуцульщині / В. Чурко // Гуцул. край. – 1996. – 24 лют.
Арсенич П. На Гуцульщині в колі знайомих / П. Арсенич // Тижневик Галичини. – 1996. – 24 лют.