Літературно-музичний вечір «Живи та міцній, Українська державо!»

До 20-річчя Незалежності України.

(Святково оформлена літературно-мистецька світлиця Косівської ЦРБ. Атрибути української національної символіки та вишиті рушники прикрашають зал. На передньому плані книжкова виставка «Україна крокує в майбутнє», на якій представлені друковані видання та фотоілюстрації історичних подій. Ведучі одягнені в українські вишиті національні костюми).

Ведучий:
День 24 серпня увійшов в історію нашої держави знаменною датою. 20 років тому народилася нова держава – Незалежна Україна.

(Звучить Гімн України «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського, музику Михайла Вербицького).

Ведуча:

Святковий день – двадцять четверте серпня,
Так хочеться усмішок і пісень.
Віднині Україна незалежна.
Запам’ятайте, люди, світлий день!
Здійснилась давня заповітна мрія,
Бажання і надія поколінь.
Це почуття свободи серце гріє
І піднімає думи височінь.
Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,
Щоб славу України відродить.
Щоб дружно жити, в радості і згоді,
Ми України сестри і брати.

(Звучить пісня на слова Анатолія Камінчука та музику Володимира Костенка-Київського «Є така країна Україна»).

Ведучий:
У 1991 році мільйони людей у всьому світі дізналися, що на карті Європи з’явилася велика, але досі мало кому відома країна, ім’я якій – Україна.

Ведуча:

Моя Вкраїно! Болями і кров’ю
Платила дань за свою волю завжди.
Із вірою, надією, любов’ю
Шукала шлях омріяний до правди.
Вінок терновий, плетений віками,
Носила гордо, власні сльози втерши.
Все йшла до слави битими стежками,
А розцвітала кожен раз уперше.
(Любов Пушко «Моя Вкраїно!»)

Ведучий:
У родині людства неповторний кожен народ, та все ж доля українського народу належить до найбільш вражаючих в історії.

Ведуча:
Український народ з покон віків боровся за свою незалежність. Це народ, який має давню історію, культуру й благодатну землю.

Ведучий:

Щаслива країна,
Моя Україна,
Ти прагнула волі вже безліч століть,
І ворог приходив,
Одягнений в зброю,
Та Київ величний так само стоїть.
Великий народе!
Могутня країна,
Не згасне ніколи свободи вогонь,
І пісня твоя,
Не втихаючи, лине
Про славу і щастя, про мир і любов!
(Марія Сулименко «Про Україну»).

(Звучить пісня на слова і музику Володимира Івасюка «Батьківщино моя»).

Ведуча:
Україна за розмірами своєї території займає перше місце в Європі, це найбільша європейська держава. Географічний центр Європи знаходиться на українській території, у Закарпатті. Українські землі простягаються від Карпатських гір до Чорного моря.

Ведучий:

Від синіх гір старих Карпат
До моря Чорного в низині
Лежить земля – це Божий дар.
Це рідна ненька Україна.
Тут беркут висне в небесах
В прекрасну сонця літню днину,
Де завжди вишні у садах
І мальви шепчуть: «Україна!»
Козацьку славу із Дніпром
Єднали крила тут орлині.
Покрилось все глибоким сном –
То сива доля України.

І прохолода із криниць,
Джерельний потік з полонини –
Це пам’ять зранених сердець,
Для них молитва – Україна!
Тут неба далі і блакить
І золото – в кожній зернині.
Цнота волошками манить –
Це серце, серце України!
(Ярослав Мостовий «Серце України»).

Ведуча:
Рідна Україно! Яка ти близька і дорога усім нам. Ми милуємося твоєю неповторною красою і радіємо за тебе. Великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко так мальовничо описав красу неньки-України.

Ведучий:

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть…
(Т.Г. Шевченко «Садок вишневий коло хати»).

(Звучить пісня на слова Любомира Кліща і музику Богдана Шиптура «Моя Україна – квітуча земля»).

Ведуча:
Україна – рідна ненька, наша Батьківщина. За всю історію свого існування вона дала світові багато синів і дочок. Кожна мати славиться своїми дітьми, а Україна-мати – великими українцями і видатними українками.

Ведучий:
Відомий вчений, професор, доктор наук Степан Геник видав книги «150 великих українців» та «150 видатних українок», в яких розміщений багатий біографічний матеріал з життя відомих українців, кожен з яких мав вплив на завоювання нашої державності, на розвиток боротьби за незалежність і на піднесення національної гідності.

Ведуча:
Український поет Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Ведучий:

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
(В. Симоненко «Україні»).

Ведуча:
Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності й слави, мала легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з руїн, виховувала нові покоління, закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ворогів.

Ведучий:
Ось як висловлювались відомі українські поети про Україну.

Ведуча:
Григорій Сковорода: «Кожному мила своя сторона».

Ведучий:

Тарас Шевченко: «Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».

Ведуча:
Леся Українка: «До тебе, Україно, наша бездольная мати
Струна моя перша озветься».

Ведучий:
Олександр Олесь: «Для всіх ти бідна і нещасна, Моя Україно прекрасна,
Пісень і волі сторона» .

Ведуча:
В. Еллан-Блакитний: «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі».

Ведучий:
Василь Симоненко: «Україно! Ти для мене диво!»

Ведуча:
Ліна Костенко: «Шматок землі, ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас».

(Звучить пісня на слова Миколи Луківа та музику А. Сердюка «Моя Україна»).

Ведучий:
Багатьох українців розкидала доля по світу у різні часи: вкінці ХІХ століття під час перших переселень українців до Канади, після ІІ світової війни, вкінці ХХ століття… Українська діаспора за рубежем багаточисельна, яка сприяє розвитку української культури і літератури за межами нашої держави, а також живе проблемами і болями сучасної України.

Ведуча:

Пройде час – я назад повернусь,
І немає де правду нам діти.
Часто, часто я бачу у снах,
Руки матері і свої діти.
Хоч і тепла чужа сторона
І красива і гарна країна.
Та ріднішої в світі нема,
Ніж моя дорога Україна.
(Галина Коризма «Повернусь»).

(Звучить пісня на слова Ірини Яцури та музику Мирона Борищака «В Україну вертайся»).

Ведучий:
Україна – молода незалежна держава. Україна – країна майбутнього.

Ведуча:
24 серпня 1991 року назавжди залишиться в історії України величним, святковим днем.

Ведучий:

Я мушу вмерти сьогодні –
Серце радощі рвуть!
Україна виходить з безодні,
Дзвони гудуть великодні,
Об’являється Божа могуть.
Прапор вносять до залу
Синьо-жовтий! Імперія – в шок!
І сходить із п’єдесталу,
Згубивши кепку злинялу,
Ненависті й зла божок.

Розпалися пута нестерпні,
Правда, як сонце, зійшла…
І писав я слова безсмертні…
А було це в суботу, у серпні,
Двадцять четвертого числа.
(Д. Павличко «24 серпня 1991»).

Ведуча:
Українська нація росте і розвивається, хоч як їй важко жити, і це додає всім надії й віри, що доля народу зміниться на краще.

Ведучий:
Побажаймо нашій молодій незалежній державі світлого майбутнього, миру, добра, економічної стабільності та процвітання. Молімо Господа за неї.

Ведуча:

Владико світових безодень,
Що бачиш вічне і земне,
Прийми під свій покров Господень
Мою державу і мене.
Зміцни даровану тобою
Мою жадобу житія,
Не дай, щоб стала знов рабою
Моя земля і кров моя.
І не дозволь нам зледащіти
В добрі, при хлібі та вині,
Дай увійти в Твої завіти
Моїй державі і мені
(Д. Павличко «Молитва за Україну»)

(Звучить пісня на слова Іллі Бердника та музику Володимира Костенко-Київського «Україна»).

Підготувала завідувач відділу обслуговування Косівської ЦРБ Балагурак І.Й.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій