Мистецька палітра Косівщини: Різьба по дереву

Косівська центральна районна бібліотека
сектор краєзнавства

Пам’ятка користувачу

К О С І В, 2012

«Благословен той муж, що з праці
І з віри у народ почне свій день»
Тарас Мельничук

Різьба по дереву є одним з найдавніших видів декоративно-прикладного мистецтва на Гуцульщині. Цьому сприяла наявність великих лісових масивів, багатих на різноманітні породи дерев. З дерева гуцули будували хати, виготовляли житлове обладнання, інвентар та предмети хатнього вжитку, які здавна прикрашали різьбою.

Широкого розвитку набула різьба на Гуцульщині у другій половині ХІХ ст. В художній обробці дерева виділяються кращі майстри, спеціалізуються цілі села – Яворів, Річка, Брустурів, Космач, пізніше місто Косів.

Найвідомішим різьбярем того часу був Юрій Іванович Шкрібляк (1822-1884), з с. Яворова. В основі творчості Ю. Шкрібляка лежать мистецькі традиції різьбярства всієї Гуцульщини. А традиції самого Ю. Шкрібляка продовжували його сини: Василь (1856-1928), Микола (1858-1920), Федір (1859-1942).

Василь Шкрібляк з 1905 р. викладав різьбярство та інкрустацію у Вижницькій крайовій школі різьбярства, токарства та орнаментики. Сьогодні коледж прикладного та декоративного мистецтва у Вижниці носить ім’я В. Ю. Шкрібляка.

Художня творчість Шкрібляків становить найкращу сторінку в історії розвитку яворівської школи плоскогранної різьби по дереву. Роботи Шкрібляків були популярними  серед народу, експонувались на багатьох виставках і здобули загальне визнання.

В честь ювілейних дат династій різьбярів Шкрібляків-Корпанюків 2012 рік оголошено мистецьким роком династій різьбярів – Шкрібляків-Корпанюків: 28 квітня – 190-річчя від дня народження  класика українського різьбярства – Юрія Шкрібляка (1822-1884), 18 травня – 90-річчя від дня народження заслуженого майстра народної творчості  України  Василя Корпанюка (1892-1977), та 12 вересня – 120-річчя від дня народження заслуженого майстра народної творчості  України  Юрія Корпанюка (1882-).

Характерними для яворівської школи Шкрібляків є те, що вони, а потім брати Корпанюки – Юрій (1892-1977) та Семен (1894-1970) застосовують класичний для гуцульської різьби поділ прямокутної площини на менші поля, квадрат і прямокутники.

Відомими різьбярами села Яворова кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. були Іван, Юрій та Петро Гондураки.

Яворівська школа різьби дала поштовх до створення осередків різьби в інших селах Гуцульщини.

Важливе місце серед них займає річківська школа, основоположником якої став Марко Мегединюк (1842-1912). Йому вдалося побувати в багатьох країнах Європи. Але він все-таки повертається до свого села і знову починає займатися улюбленою справою – різьбою.

Яскравими представниками річківської школи були також різьбярі Яків (1903-1958) і Микола (1924-1977) Тонюки та продовжувач їхньої традиції Микола Кіщук.

Талановитим різьбярем, продовжувачем традицій Шкрібляків був Микола Федорович Медвідчук (1880-1946) з с. Снідавки.

Велику роль у розвитку гуцульської різьби відіграла косівська школа. Основоположником якої вважається Василь Девдюк (1873-1951) із с. Старого Косова. Своє мистецтво він опановував на зразках виробів Юрія та Василя Шкрібляків.

З його ініціативи була створена приватна школа, в якій мистецтву різьби навчалися такі згодом відомі майстри, як В. І. Кабин (1908-1989), В. Ю. Довбенчук (1919-1989), М. П. Тимків (1909-1985) (1928р. М.Тимків відкрив власну майстерню в м. Косові і виготовляв різноманітні предмети побутового призначення, а згодом його художні твори експонувалися на багатьох виставках: у Косові, Кракові, Катовіцах, Закопаному. Він є автором понад 1200 творів декоративно-прикладного мистецтва), які вклали гідний внесок у розвиток гуцульського народного мистецтва.

Косівська школа виділялася орнаментуванням виробів, пошуками форм та нових композицій. Особливо в пошуках форм вирізнявся відомий майстер художньої різьби по дереву, член Спілки художників України В. В. Гуз (1904-1991) – митець з талантом від Бога, педагог, людина-ерудит. Володимир Гуз був одним із тих, хто не зрадив справжньому мистецтву, своїй улюбленій справі, його не заполонили заробітки, він вперто працював, примножуючи свої творчі здобутки. Його творчість – це був приплив сміливої і нової думки. Звичайно, що таким же шляхом ішли й інші справжні митці: Грималюк, М. П. Тимків, В. І. Кабин. Вони, у важкий для нашого мистецтва час, не зрадили своїй ідеї, рідним традиціям.

Гідними продовжувачами своїх наставників, які на сьогоднішній день відзначаються віртуозністю і витонченістю різьби є заслужені майстри народної творчості   І. Ю. Павлик, С. Бзунько, Б. В. Ходан, М. Б. Радиш – лауреат Всеукраїнської премії ім. Катерини Білокур (2008).

У цілому Косівська школа різьби мала великий вплив на розвиток мистецького напряму Косівського коледжу прикладного та декоративного мистецтва ім. В. Касіяна.

Розвиток гуцульського народного мистецтв, зокрема різьбярства, тісно пов’язаний з навчальними мистецькими закладами м. Косова: Косівським КДПМ ім. В. Касіяна та Косівським ІДПМ. Вони дали фах багатьом молодим людям не тільки нашим краянам, а й великій кількості молоді із колишнього СРСР. Формування художньої етнокультури студентів – було і надалі залишається одним із основних покликань Косівського мистецького навчального закладу. І тому, на початку третього тисячоліття митці Косівщини творять свої неповторні шедеври зі згустком гуцульської енергії.

ЛІТЕРАТУРА :

1. Андріюк П. Гуцульська різьба та інкрустація / П. Андріюк., Й. Приймак .- Косів: Писаний Камінь, 1998 .- 46 c.
2. Качкан В. Яворів та його різьбярі / В. Качкан. Чари верховинської книги .- К.,1990 .- С.44-64.
3. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини: Альбом .- К.: Мистецтво , 1991.- 208 с .
4. Мозир М. Різьбярство / Гуцульщина : Історико-етнографічне дослідження /М.Мозир .-К.: Наук. Думка , 1987 .- С.388-404.
5. Радиш М. Художнє дерево: Мистецьке видання / М. Радиш .- Кути: Евріка, 2007 .- 38 с.
6. Яновський М. Срібна пряжка: розповіді про народних митців / М. Яновський .- Ужгород: Карпати,1980 .- 216 с.
7. Лосюк П. 2012 рік – мистецький рік династії різьбярів Шкрібляків-Корпанюків (ювілейні дати династії різьбярів Шкрібляків-Корпанюків) / П.Лосюк //Гуцул. край .- 2012 .- 27 січн .- С.3.
8. Атаманюк Ю. Гуцульська шкатулка для короля Швеції: (про Ю.Павловича – різьбяра і майстра по металу) / Ю. Атаманюк // Гражда .- 2011.- №2 (29) .- С.58-60.
9. Грепиняк М. Самобутній  майстер різця: ( Ю.Семчук,  сучасн. космац. різьбяр (1949 р.н.) ) / М. Грепиняк // Гуцул. край .- 2010 .- 17 верес .- С.5.
10. Приймак Й. З когорти славетних: (відомий майстер різьби І. В. Балагурак (1922-2001)) / Й.Приймак // Гуцул. край .- 2009 .- 7 серп .- С.3.
11. Атаманюк Ю. Різьблений портрет Шевченка став Москві впоперек горла: (майстер гуцул. різьби Б. Ходан, с. Смодне ) / Ю.Атаманюк // Молодь України .- 2009 .- 1 квіт. (№34) .- С.3.
12. Даниш Д. Столітній ювілей: (М. Тимків, різьбяр, чл. Сп. худож. України) / Д. Даниш // Гуцул. край .- 2009 .- 13 берез .- С.4.
13. Пилипчинець В. Раб свого покликання: (Ю. Ю. Павлович, різьбяр) / В. Пилипчинець // Ґражда .- 2009 .- №3 .- С.14-17.
14. Мирослав Радиш. Заслужене визнання (лауреат всеукр. премії ім. К.Білокур) // Гуцул. край .- 2009 .- 20 лют. .- С.1.
15. Березка Л. Феномен творчості Василя Яковича Тонюка: (до 80-р. різьбяра з с. Річки) / Л.Березка // Гуцул. край .- 2008 .- 22серп.
16. Мисюк І. Жниво творчого життя: Люди твої, Косівщино: ( члену НСХМНМУ, різьбяру Федору Гавриленку – 70) / І. Мисюк // Гуцул. край .- 2008 .- 3 трав .- С.3.
17. Скільський Д. Різьбярство Гуцульщини / Д.Скільський // Народне мистецтво .- 2001 .- №3-4 .- С.60-62.
18. Глібчук В. Мелодія і спокій: (різьбяр Степан Бзунько) / В.Глібчук // Гуцул. край .-2000 .- 5 лют.
19. Мисюк І. Виданому різьбяреві В. Кабину було б 100 років / І. Мисюк // Гуцул. край .- 2000 .- 30 січ .- С.8.
20. Грепиняк М. Вірний народному мистецтву: (народ. майстер – різьбяр В.Ванджурак. с. Брустурів ) / М.Грепиняк // Рад. Гуцульщина .- 1988 .- 10 груд.