На цій землі ви народились, цю землю оспівали ви

В літературно-мистецькій світлиці районної бібліотеки відбулося чергове засідання клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка.

Гуцульщина здавна вабила письменників, художників, композиторів, етнографів і фольклористів. Молоде покоління повинно знати про тих, хто працює і працював заради національного, культурного та економічного піднесення цього чудового куточка України. На засіданні відбулася презентація нової книги відомого письменника Богдана Радиша-Маринюка «Горицвіт – квітка гірська». Автор розповів, як зародилася ідея написання книги про людину самобутнього таланту й драматичної долі, про жінку – письменницю й художницю, фольклористку й філософа, про жінку-каторжницю й мудреця всього карпатського краю, про жінку-чарівницю, про гуцульського Гомера – Параску Плитку-Горицвіт.

Горицвіт… назва квітки, «гори в цвіту». Такий псевдонім взяла собі ця незвичайна жінка Параска Плитка. Її художні полотна порівнюють з мистецтвом Катерини Білокур і Марії Приймаченко. Параска Плитка-Горицвіт залишила 150 своїх рукописних і віддрукованих на машинці книжок з гуцульського життя.

Після 10 років на Уралі та Казахстані за співпрацю з ОУН-УПА, у 1954 році Параску Плитку-Горицвіт звільнили за амністією неповнолітніх. Тоді їй було 27 років. Вона повернулась у рідну Криворівню, оселилась, в одній маленькій кімнатці. Параска Плитка-Горицвіт прожила самотньо у своїй хатині, яка нагадує радше казкову скриню, 44 роки. Щодня з вікон будинку і подвір’я вітали її неповторні краєвиди Карпат. Це і надихало жінку, з 4 класами освіти, на творчість.

Щоб зберегти 2 берізки біля хати, вона віддала свою землю, а сама жила як черниця. Хіба могли селяни зрозуміти Параску? Мабуть, тому й відійшла вона від активного життя громади і, як казала, «заховалась» у творчості серед незрадливої краси гір, лісів і Чорного Черемошу.

Параска Плитка-Горицвіт написала 46 великих рукописних книг по 500 сторінок кожна, а ще десятки маленьких книжечок. Її чудова каліграфія вражає. Жінка сама ілюструвала свої книжки, зшивала їх, скріплювала меблевими цвяшками, робила обкладинки з доступного матеріалу, чи то паперу, чи шкіри. Варила клей, а пресом для книг були відра з водою. Жінка не мала паперу, щоб малювати і на смітнику якось знайшла старі дитячі пелюшки. На цьому полотні і написала ікони… Фарби виготовляла сама, а вже згодом передавали студенти. Найчастіше їжею Параски були сухарі і трав’яні карпатські чаї.

Старший науковий працівник музею ім. І. Франка у Криворівні Микола Дзурак називає Плитку «Гомером Гуцульщини». Саме про народну художницю, письменницю, авторку співанок, етнографа, упорядника словника гуцульської говірки, казкаря, фотографа книга Богдана Радиша-Маринюка «Горицвіт – квітка гірська», яка побачила світ у Косівському видавництві «Писаний камінь» у 2014 році. Тадей Яницький, Аделя Григорук, Ярослав Семанишин, директор районної бібліотеки, Катерина Сусак, Ганна Богдан, Любомир Держипільський та всі присутні щиро подякували Богдану Іллічу за створення нового краєзнавчого шедевру і побажали міцного здоров’я і нових творчих вершин.

Друге питання, що розглядалось на засіданні – 110 років від дня народження Володимира Гуза, майстра художньої різьби по дереву, члена спілки художників України, учасника всесоюзних, республіканських та місцевих виставок. Доповідав Приймак Йосип Дмитрович, викладач фахових дисциплін відділу монументально-декоративного живопису Косівського інституту ПДМ ЛНАМ, доцент.

У 2004 році до 100-ої річниці від дня народження В. Гуза Йосип Приймак видав свою книгу про цього видатного різьбяра «100 – Володимир Гуз». Йосип Дмитрович і Катерина Романівна Сусак, які працювали з цим відомим майстром разом на творчій ниві, згадали теплими і щирими словами Володимира Гуза.

Йосип Дмитрович детально розповів про життєвий і творчий шлях викладача В. Гуза. Володимир Васильович закінчив Львівську промислову школу, художньо-декоративне відділення. Працював на різних посадах у Косівському училищі прикладного мистецтва, завідувачем виробництва артілі «Гуцульщина», у виробничо-художніх майстернях ХФ УРСР. Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку». Вивчав спадщину родини Шкрібляків, народний фольклор, техніку ткацтва і художню обробку металу, технологію кераміки. Надзвичайно широка палітра творів майстра: тарілки, рахви, шкатулки, свічники-трійці, вази, боклаги, бочівки, рамки, куманці, альбоми, книги-адреси, пенали, цукорниці, топірці, спортивні кубки, меблі.

У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського зберігається 70 творів різьбяра.

Учасники засідання вшанували пам’ять Петра Шекерика-Дониківа (1889-1941), громадсько-культурного діяча, фольклориста, автора книг «Дідо Иванчік» та «Рік у віруваннях гуцулів», артиста Гуцульського театру Г. Хоткевича, уродженця с. Голови Верховинського району. Аделя Григорук – заслужений працівник освіти України, член Національної спілки журналістів, відомий літературознавець, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство Академії педагогічних наук України розповіла про життєвий шлях, громадсько-політичну та творчу діяльність Петра Шекерика-Доникового.

Нещодавно у смт. Верховина пройшла велика конференція присвячена пам’яті Петра Шекерика-Дониківа. Верховинська Райдержадміністрація та районна рада спільно з громадою збирають кошти на будівництво пам’ятника Петру і встановлення його у Верховині.

Петро Шекерик-Доників увійшов в історію першої половини ХХ століття, як громадсько-політичний і культурний діяч Гуцульщини, етнограф-фольклорист і самобутній письменник, співець гуцульської старовини, автор 106 оповідань з життя гуцулів.

В історії кожного народу є імена і дати, на котрі потрібно орієнтуватись і пам’ятати, ніколи їх не забувати, бо вони поглиблюють зміст нашого життя і дають нам моральну силу.

Наш клуб творчої інтелігенції пам’ятає своїх корифеїв і завжди вшановує їхню пам’ять і возвеличує при житті.

Г. Кікоть                 бібліотекар Косівскої ЦРБ

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій