Інформаційна довідка до Міжнародного дня рідної мови «Рідна мова

Косівська центральна міська бібліотека

Інформаційна довідка до Міжнародного дня рідної мови «Рідна мова — національний скарб»

Косів-2021
Рідна мова — національний скарб: інформаційна довідка до Міжнародного дня рідної мови / Косівська ЦМБ ; [уклад. У. Книш]. – Косів, 2021. – 6 с.

Інформаційна довідка «Рідна мова — національний скарб» приурочена до Міжнародного дня рідної мови. Видання вміщає документальні джерела з фондів Косівської центральної міської бібліотеки.

Документи розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами творів чи публікацій.

Видання адресоване вчителям, студентам, працівникам бібліотек, усім, кому не байдужа доля рідної мови сьогодні.

Укладач : У. Книш – провідний бібліограф Косівської ЦМБ

«Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу».
Олександр Олесь

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є джерелами взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Відомо, що в Україні є три дати, пов’язані з мовою і писемністю. Це, зокрема, День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, День слов’янської писемності і культури – 24 травня на честь святих Кирила і Мефодія і 21 лютого – Міжнародний День рідної мови.

Наука, що досліджує розвиток мови, складається з ряду історико-лінгвістичних дисциплін (історична граматика, історична фонетика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови), кожна з яких має свій об’єкт вивчення. Однак усі вони підпорядковані спільній меті, і як окремі частини складають єдину науку – історію мови.

Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. А на думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Цікаві факти про українську мову

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.

Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Варто нагадати, що згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Рідна мова так само важливий чинник буття нації, як і спільна територія, історичне минуле, культура, традиції і характер. Відшліфована літературна мова і добре знання її згуртовують націю, підносять національну свідомість, така нація викликає пошану, її сприймають як самодостатню й сильну.

На завершення хочу сказати словами Максима Рильського: «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови…»

ЛІТЕРАТУРА

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович; уклад. Я. Тимошенко. – Київ, 2001. – 254 с.
Вихованець І. Розмовляймо українською: мовознавчі етюди / І. Вихованець. – Київ, 2012. – 160 с.
Гнаткевич Ю. Участь не приймають, а питання не піднімають, або Уникаймо русизмів в українській мові!: короткий словник антисуржика / Ю.Гнаткевич. – Коломия, 2013. – 45 с.
Гнатюк Л. Українська мова. Особливості практичного застосування / Л.Гнатюк, О. Бас-Кононенко. – Київ, 2006. – 259 с.
Гребницька О. Рідна мова – національний скарб / О. Гребницька // Дивослово. – 2020. — № 2. – С. 27-29
Грещук В. Студії з українського мовознавства / В. Грещук. – Івано-Франківськ, 2009. – 520 с.
Дмитренко Л. До держави звертайся державною / Л. Дмитренко // Урядовий кур’єр. – 2019. – 11 груд. – С. 1, 3
Загнітко А. Материнська мова – не полова: за вітром її не розвієш / А. Загнітко // Урядовий кур’єр. – 2020. – 21 лют. – С. 4
Кваша М. А мова українська, мов причастя… / М. Кваша // Шкільний світ. – 2018. — № 2(січ.). – С. 24-33
Коваль А. Крилаті вислови в українській літературній мові / А Коваль. – Київ, 2005. – 335 с.
Лямцев К. Українська мова як чинник національної безпеки української держави / К. Лямцев // Слово Просвіти. – 2018. – 27 верес.-3 жовт. – С.12
Мацько Л. Українська мова / Л. Мацько, О. Мацько, С. Караман, О.Сидоренко та ін. – Київ, 1998. – 256 с.
Мова – визначальний і консолідуючий чинник держави // Слово Просвіти. – 2018. — 1-7 берез. – С. 2-3
Орел А. Вживання української лише на роботі означає, що володіємо нею погано / А. Орел // Газета по-українськи. – 2019. – 8 листоп. – С. 4
Писана Н. Нас єднає мова / Н. Писана // Урядовий кур’єр. – 2019. — 26 квіт. – С. 1, 2
Слепченко В. Мова – це дім буття / В. Слепченко // Культура і життя. – 2018. – 7 верес. – С. 6, 7
Тлумачний словник української мови: Понад 12 500 статей (близько 40 000 слів) / За ред. В. Калашника. – Харків, 2005. – 992 с.
Українська мова: енциклопедія / редкол.: В. Русанівський, В. Тараненко, М. Зяблюк та ін. – Київ, 2000. – 752 с.