Єдиний скарб у тебе – рідна мова

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. У Косівській центральній бібліотеці організована виставка цитата «Єдиний скарб у тебе – рідна мова».

По ній бібліотечні працівники підготували літературну мозаїку «Мова – душа народу».

В. Симоненко писав:

І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітнуть в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Мова – це найдорожчий скарб кожного народу, переданий від покоління до покоління, злілеяний у легендах, піснях і віршах.

Українська мова займає друге місце усвіті (після італійської) серед мов світу за своєю милозвучністю, розмаїттям, колоритом звучання. У мові відбито характер народу, його історію, культуру, традиції, звичаї, вподобання.

Французький мислитель К. Делямар у 1869р. писав: «В Європі існує народ, забутий істориками – народ русинів… Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі, а ще більше відмінні від Московщини…»

Чеський і словацький філолог ХІХ ст. П.-Й. Шафарик склав карту поглиблення української мови, зазначаючи, що «початки малоруської мови письмових пам’яткахХІ-ХІІ ст.»

Перша друкована українська книга, яка написана сучасною українською мовою – це «Енеїда» (1798р.) І. Котляревського, яка своєю появою ознаменувала початок становлення нової української літератури.

М. Драгоманов писав: «Це не мова простолюду…, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої іще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку в ряду цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняте ніким іншим».

В. Винниченко висловлювався про мову так: «На Україні повинно мати силу тільки українське слово».

Першими будителями народного духу в Галичині у ХІХ ст. вважають «Руську трійцю» – М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького. Це були творці знаменитого альманаху «Русалка Дністрова» (1837р.) – першої друкованої книжки народною мовою і українським алфавітом на західно-українських землях, яка поклала початок новій народній літературі на Галичині.

Українська мова здобула своє визнання завдяки Великому Кобзарю, геніальному синові українського народу Т.Г. Шевченку, В Симоненко присвятив Т.Г. Шевченку вірш «Українська мова», в якому мову порівнює з дорогим діамантом, а Т. Шевченка – «хтось чудовий», який обробив і уставив його у коштовний вінець.

Для кожного народу його мова найдорожча. Так і для нас, українців, українська мова – понад усе. Її значення ми найбільше стали цінувати протягом останнього року, року війни. Якщо знищують мову – знищують її народ. Народ без мови не може існувати. Український народ береже свою мову і не віддасть її на поталу ворогові!

Матеріал підготувала Балагурак Ірина.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Архів публікацій