Любомир Гузар — моральний авторитет століття

Пам’ятка читачеві до 90-ої річниці українського релігійного діяча (1933–2017), патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви (2001–2011).

Любомир Гузар – моральний авторитет століття: пам’ятка читачеві до 90-ої річниці українського релігійного діяча (1933-2017), патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011) / Косівська ЦМБ ; [ уклад. У. Книш ]. – Косів, 2023. – 7 с.

Пам’ятка користувачу присвячена 85-ій річниці від дня народження Любомира Гузара (1933-2017), українського релігійного діяча, патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011).

Дане видання включає документальні джерела з фондів Косівської центральної міської бібліотеки. Документи розміщені в алфавітному порядку за прізвищами авторів та назвами творів чи публікацій. Пам’ятка стане в нагоді історикам, викладачам, студентам, бібліотечним працівникам.

Зауваження, пропозиції та замовлення просимо надсилати на адресу:
Косівська центральна районна бібліотека
вул. Незалежності, 81 м. Косів
тел. 2-23-62
Е-mail : bib2015kosiv@ukr.net
Укладач : У. Книш – провідний бібліограф Косівської ЦМБ

Любомир Гузар: «Багато хто думає, що мир – то відсутність війни . Але мир – це є дещо більше. Мир – ще й добрі стосунки між людьми, коли ми не брешемо один одному, не шукаємо вигоду, не бажаємо зла. Мир треба нести кожного дня, кожного дня треба налагоджувати контакти між людьми, шукати доброго спілкування»

Народжений у Львові часів міжвоєнної Польщі майбутній духовний лідер українського суспільства, виріс, вчився та працював у США й Італії, а на Батьківщину повернувся після проголошення незалежності України.

Керівництво Любомира Гузара церквою мільйонам греко-католиків запам’ятається відродженням та розвитком УГКЦ й її поширення на центр та схід України.

Шкільна освіта у трьох країнах

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у тоді польському міжвоєнному Львові.

Тут він встиг закінчити українську народну школу та перший клас гімназії, проте в 1944 році родина покинула Львів перед наступом Радянських військ й на перший час осіла в австрійському Зальцбурзі.

У цьому місті працювала українська гімназія й майбутній глава УГКЦ продовжив здобувати в Австрії середню освіту.

Коли Любомиру Гузару було 16 років батьки знову переїхали — цього разу до США, де хлопець закінчив середню освіту у духовній семінарії Стемфорду штату Коннектикут.

Наукова та церковна кар’єри

У США Любомир Гузар провів 20 років.

В 1954 році він отримав ступінь бакалавра в Колегії святого Василя, також вивчав богословські студії у Вашингтонському католицькому університеті.

У 21-річному віці Любомира Гузара висвятили на священика у Стемфордській єпархії.
Після цього він почав працювати вчителем у місцевій Духовній семінарії, а також служив душпастиром у кількох українських громадах у штаті Нью-Йорк.

Паралельно він продовжив навчання у Фордгамському університеті Нью-Йорка, здобувши ступінь магістра, вивчаючи філософію.

В 1969 році Любомир Гузар переїхав до Риму, де за три роки отримав ступінь доктора богослов’я. Після цього він вступив до монастиря Святого Теодора в Гроттаферрата, при цьому викладаючи в Папському університеті Риму.

У Римі пан Гузар був помічником легендарного глави УГКЦ Йосипа Сліпого, який зумів вирватися з радянських таборів.

Саме предстоятель церкви 2 квітня 1977 року висвятив Любомира Гузара на єпископа й роком пізніше призначив його настоятелем монастиря Святого Теодора.

Після здобуття незалежності України Любомир Гузар разом зі спільнотою свого монастиря повернувся на Батьківщину, а сам ще служив духівником Львівської духовної семінарії.

Сам Любомир Гузар у розмовах із журналістами визнавав, що може вільно спілкуватися п’ятьма мовами: українською, англійською, німецькою, італійською та польською.

Насправді мов він знав набагато більше, проте волів говорити про це скромно: “також володію іншими іноземними, класичними та літургійними мовами”.

У США був активним пластуном і капеланом молодечих таборів Спілки Української Молоді.

В 1996 році стан здоров’я архієпископа УГКЦ Мирослава Любачівського, який відроджував церкву після її легалізації в кінці 80-х років, погіршився, тож Любомира Гузара призначили його єпископом-помічником.

На чолі церкви

У грудні 2000 року владика Любачівський помер, а 26 січня 2001 року Синод єпископів УГКЦ обрав Любомира Гузара своїм архієпископом.

Незабаром папа Іван-Павло II призначив його одним з кардиналів Католицької церкви. А вже влітку 2001 року папа Римський єдиний раз за часи незалежності відвідав Україну.

Вже на посаді керівника УГКЦ Любомир Гузар нарешті отримав громадянство України.

Одним з головних завдань Любомира Гузара на чолі церкви було її відродження та поширення на східні терени України.

Саме за його керівництва сталася знакова подія для греко-католиків — церква формально перестала бути галицькою чи західноукраїнською, а отримала визнання у якості загальноукраїнської й однієї з найвпливовіших у державі.

На початку його керівництва було ухвалено рішення про перенесення престолу до столиці й початку будівництва Патріаршого собору.

У 2005 році Любомир Гузар офіційно переїхав до Києва й доклав усіх зусиль, аби новий собор таки був побудований у столиці на лівому березі Дніпра майже напроти Києво-Печерської лаври.

Після смерті папи Івана-Павла II у 2005 році Любомира Гузара розглядали як одного з претендентів на папський престол.

Офіційним керівником УГКЦ Любомир Гузар пробув десять років. Через поважний вік та стан здоров’я він звернувся до папи Бенедикта XVI про зречення й отримав згоду 10 лютого 2011 року.

«Я не повинен бути провідником — настає час, коли потрібно передати важелі людям, у яких більше сили. Навіть фізичної. Вони повинні далі бачити», — заявив пан Гузар на прес-конференції у Києві, пояснивши свій крок станом здоров’я.

Наступником Любомира Гузара єпископи УГКЦ обрали молодого Святослава, у якого, за словами експертів, має вистачити сил та здоров’я добитися давньої мрії греко-католиків — отримання власного Патріархату з центром у Києві.

“Патріархат — це не привілей чи надзвичайна ласка Божа, це нормальна форма існування нашої Східної Церкви”, — говорив Любомир Гузар про головне прагнення греко-католиків ще у 2007 році.

Провидець Євромайдану

Після відходу від керівництва церквою Любомир Гузар разом з низкою інших моральних авторитетів країни взяв активну участь у створенні “Ініціативи першого грудня”.

Цей рух був створений у двадцяту річницю референдуму щодо незалежності України та був покликаний до інтелектуального перезавантаження української держави.

А вже через два роки Любомир Гузар став одним з перших моральних провідників Євромайдану — саме з його виступу та напутнього слова розпочалося наймасовіше “Віче” 1 грудня 2013 року.

«Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро», — звернувся Любомир Гузар на Майдані Незалежності до сотень тисяч українців.

Ще до найтрагічніших подій та перших смертей пан Гузар зробив заяву, яка стала пророчою.
“Коли влада вживає надмірну силу, народ має право збройно боронитися. Кожен із нас має право боронитися. Україна стоїть на порозі дуже серйозних змін на краще. Періоди занепаду ще будуть, але має статися щось зовсім надзвичайне, аби ми скотилися на саме дно”, — заявив він в інтерв’ю газеті “Україна Молода” 10 січня 2014 року.

Любомир Гузар помер 31 травня 2017 року.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Дмитришин С. Гузар Любомир / С. Дмитришин // Енциклопедія сучасної України. – Т. 6. – Київ, 2006. – С. 593-594
2. Андрухів І. Релігійне життя на Прикарпатті: 1944-1990 роки / І. Андрухів. — Івано-Франківськ, 2004. – 344 с.
3. Марчук В. Церква, духовність, нація. Українська греко-католицька церква в суспільному житті України ХХ ст. / В. Марчук; наук. ред. І. Курас; Прикарпат. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – 464 с.
4. Незламний воїн Христовий / упоряд. В. Плахта, Н. Димніч. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2016. – 288 с.
5. Розстріляна і відроджена церква / редколегія: С. Каспрук, Р. Салига, О. Сич. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2001. – 147 с.
6. Сапеляк А. Україна крізь віки: релігійно-церковний аспект / А. Сапеляк. – Львів: Червона калина, 2006. – 262 с.
7. Юраш А. Папа Іоанн Павло ІІ / А. Юраш. – Харків: Фоліо, 2005. – 351 с.
8. Біла А. Любомир Гузар – моральний авторитет століття: люди – легенди України / А.Біла // Шкільний світ. – 2017. — № 22(листоп.), — С. 13-18
9. Драбчук І. Династія Гузарів / І. Драбчук // Галичина. – 2018. – 6 лют. – С. 7
10. Іванов М. Любомир Гузар – назавжди / М. Іванов // Літературна Україна. – 2016. – 15 черв. – С. 4
    Івасів Р. Учитель мудрості: кардинал Гузар / Р. Івасів // Галичина. – 2017. – 8 черв. – С. 6
    Коваленко І. УГКЦ: 20 років опісля / І. Коваленко // Експрес. – 2009. – 17-24 верес. – С. 10
    Конторських І. Молитва лікує – доведено! / І. Конторських // Експрес. – 2020. – 31 груд.-7 січ. – С. 10
11. Косів М. Боже провидіння, що пов’язане із сучасним і майбутнім Української Греко-Католицької Церкви / М. Косів // Літературна Україна. – 2008. – 11 верес. – С. 6
12. Косів М. Його велич – у мудрості й скромності. З ним почуваєшся рівним / М. Косів // Високий замок. – 2013. – 6 берез. – С. 16
13. Купчик Л. Сумні роковини: [ УГКЦ як приклад стійкості та жертовності ] / Л. Купчик // Слово Просвіти. – 2019. – 25 жовт.- 8 трав. – С. 11
14. Моісеєва Т. Бути собою – це єдиний гідний шлях / Т. Моісеєва // Урядовий кур’єр. – 2017. – 2 черв. – С. 3
15. Павличко Д. Про державу і церкву / Д. Павличко // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт.-2 трав. – С. 1, 2