Книга вихідного дня #31

Продовжую знайомити вас, дорогі читачі, з новою цікавою літературою, яка нещодавно поповнила фонди Косівської центральної міської бібліотеки. Сьогодні я хочу запропонувати вам для читання дві художні книги однієї авторки:

Тамара Горіха Зерня. Доця / Тамара Горіха Зерня. – Київ: Білка, 2019. – 288 с.

Ця книга про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами й нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою.

Події роману розгортаються навесні – влітку 2014 року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання і тільки там заховані потрібні відповіді. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий сенс та нову опору.

Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна – це коли ти їси землю. І що найважливіше, коли годуєш землею.

Це повість – про силу жити і боротися в «час найбільшого відчаю». Про «свободу приречених». Про відчайдушність віри і винахідливість вірності. ЇЇ неможливо читати без внутрішнього ридання та докору собі. Вона написана душею.

Роман «Доця» зібрав безліч премій: «Книга року ВВС», спеціальна премія «Львівського книжкового фестивалю», найкращий роман року по версії «Черкаського книжкового фестивалю», спеціальна премія «Найкращий художній роман» рейтингу «Літакцент».

Горіха Зерня. Принцип втручання / Горіха Зерня. – Київ: Білка, 2021. – 272 с.

«Принцип втручання» — це детектив. І одночасно не-детектив. Це драма і комедія, смішна до сліз і зворушлива до ненависті історія.

Героїня книги – жінка з дірою у грудях. На тому місці, де мало б бути серце, у неї діра. Діра, у якій кілком стирчить загибель на війні чоловіка, з яким вона так і не встигла ані попрощатися, ані з’ясувати стосунки. А ще особиста юнацька драма, а ще ряд таємниць, які з одного боку нас не вбивають, а з іншого – чомусь не роблять сильнішими.

Єдиною опорою і розрадою Станіслави стала робота. Чистий холодний розум, логіка і математика, ось її світ, у якому вона почувається безпечно. Але події розгортаються так, що вона доцент кафедри вищої та прикладної математики перетворюється на кухаря. І сім днів проводить у місті свого дитинства, з якого вона колись вилетіла пробкою і поклялася ніколи не повертатися.

Завдання мінімум на цей тиждень – проникнути на весілля і переконатися, що наречена жива. Завдання максимум – знайти і покарати вбивцю.

Розваживши і розслабивши читача, письменниця навантажує його важкою інформацією про злочини проти нашої країни, про долі людей, які скалічила війна. Та після таких фрагментів вона завжди пропонує емоційний вихід з пригніченого стану.
Особливою розрадою став танець на могилі уявного Путіна. Це досвід, який хочеться повторювати знов і знов, навіть відклавши книгу.

Матеріал підготувала провідна бібліографиня Косівської центральної міської бібліотеки У. Книш.