Буковинський Кобзар Юрій Федькович

Сьогодні 190 років від дня народження видатного українського письменника, публіциста, зачинателя нової української літератури, діяча національного відродження на Буковині — Юрія Федьковича.

Юрій Адальбертович Федькович — син гуцульського краю, глибоко-народний митець, письменник-патрiот, який піднімав у своïх творах важливi громадськi проблеми та намагався робити на Буковинi те, що зробив Шевченко на Надднiпрянщинi. За що Іван Франко називав Федьковича “буковинським Кобзарем”.

Діяльність Юрія Федьковича була пов’язана з демократичним рухом на захiдноукраïнських землях. Письменник утверджував волелюбнi iдеï, захищав соцiальнi й нацiональнi iнтереси свого народу. Він намагався захищати простих людей вiд панськоï сваволi, обороняв ïхнi права на судових процесах, докладав багато зусиль для поширення освiти серед простого люду, виступав за навчання рiдною мовою.

5 цікавих фактів про Федьковича

1. Справжнє ім’я письменника – Осип Домінік Гординський де Федькович. Ім’я Юрій він отримав у зрілому віці, прийнявши православ’я.
2. Народився в родині небагатого спольщеного шляхтича-службовця Адальберта Федьковича. Мати походила з сім’ї українського священика. Вчився у Чернівецькій німецькій реальній школі, пізніше працював у Ясах і Нямці.
3. Понад 10 років прослужив у війську. Повернувся звідти з підірваним здоров’ям. “Гірко йому служилося, він був м’який, благий і до зброї нецікавий. Не мав великого здоров’я і здригався на гук пострілу… В війську нема жартів. Не питають тебе, як тобі. Остригли і мусили служити. І так опинився Федькович у неволі, мов той орел у клітці”, — писав про нього Максим Рильський. По звільненні з військової служби працював у рідному містечку (війтом), був шкільним інспектором Вижницького повіту.
4. Починав писати німецькою мовою, якою послуговувався до смерті, але згодом перейшов на українську. Автор багатьох романтичних балад, писав оповідання, драми, дитячі твори. Він став передвісником українського національного відродження Буковини. За заслуги на літературному полі був обраний почесним членом НТШ.
5. У 1872—1873 працював у Львові редактором у видавництві “Просвіти” і театрі “Руська Бесіда”, а в 1885—1888 був редактором газети “Буковина”.

Юрій Федькович (Осип Домінік Гординський де Федькович) – унікальний український письменник й перекладач, діяльність якого була пов’язана з демократичним рухом на західноукраїнських землях. Він утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні та національні інтереси свого волелюбного народу. Його поважали односельці й захоплювалися творчістю поета.

Народився майбутній письменник 8 серпня 1834 року в невеличкому селі, що розташоване на Буковині, у родині спольщеного шляхтича, матір’ю була українка, дочка священника. Батько – пихатий і зарозумілий шляхтич Адальберт Гординський-Федькович, сімейних цінностей не сповідував, дружину зневажав. На плечі молодої і тендітної жінки лягли господарські клопоти, виховання дітей. Ще з малечку Осип зазнав нелюбові з боку батька, інстинктивно тягнувся до мами і старшої сестри Марійки. Зрештою Федькович-старший покинув сім’ю.

Коли хлопцеві виповнилося 12 років, його віддали на навчання до нижньої реальної школи у Чернівцях. Ця школа була німецькою, що дозволило Федьковичу досконало оволодіти цією мовою. Тому його перші твори були написані по німецьки. У своїх творах, попри те, що вони написані чужинською мовою, поет торкається тих самих мотивів, що й у творчості українською. Непоодинокими є випадки, коли твір німецькою – переспів або переклад української пісні. Ці твори високо оцінили Нойбауер, Іван Франко, чеський літературознавець Кадлец. Про вихід збірки “Am Tscheremusch” (На Черемоші) у 1882-му повідомляла і вітала віденська преса.

У 1849 році після поразки гуцульського повстання під проводом Лук’яна Кобилиці, Федькович покинув двокласну школу і слідом за своїм старшим братом Іваном утік до Румунії на заробітки.

Із 18 років Федькович був на службі в цісарській армії. Там молоді західноукраїнські інтелігенти заохотили “австріяка” писати рідною мовою.

Його перші українські вірші “Жовнярські думи” були опубліковані в брошурці “Slovo na slovo do redaktora “Slova” та націлені проти москофільства. Ще за рік у Львові вийшла друком збірка “Поезії Іосифа Федьковича”. Після її виходу зазначили, що в українську літературу влився талановитий поет, який пише рідною мовою та стоїть у витоків розвитку реалістичної культури.

Збірка була розділена на дві частини. У першій “Думи і співанки”, було 48 віршів різної тематики. У другій “Балади і оповідання” 10 творів.

В цей період Федькович потоваришував із рядовими жовнірами, збираючись вечорами вони співали пісень, які складав молодий автор.

Фольклорні мотиви настільки захопили Федьковича, що він усе життя збирав і популяризував народні пісні, коломийки, казки, приповідки. За радянських часів була опублікована збірка “Найкращі співанки руського народу на Буковині”, а в рукописах було знайдено окремий розділ “Співанки Федьковича”, куди записані власні твори поета на фольклорний мотив.

З ім’ям Федьковича нерозривно пов’язане зародження української літератури на буковинських землях. Він залишив чималу літературну спадщину для своїх нащадків. Одні з найвідоміших його робіт: “Дикі думи”, “Святий вечір”, “Нива”, “Довбуш” та інші.

У 1863 році Осип переходить у православ’я та обирає собі ім’я Юрій.

Відслуживши десять років у цісарській армії (цей період став найважчим етапом у його житті) Федькович змінив мундир на гуцульський киптар і повернувся до рідного села вже з підірваним здоров’ям. Вів господарство, занурився з головою у громадське життя. У 1866 році був обраний війтом села, а за рік його кандидатуру висунули в депутати до буковинського крайового сейму. Але австрійському центру не подобалася його захисна позиція щодо села, і його забалотували.

Насиченим видався львівський період життя Федьковича. Жага принести якомога більше користі своєму народові, а також сподівання на відродження культурно-освітнього життя на Буковині спонукає стати редактором львівського товариства “Просвіта”. Ю. Федькович здійснив ряд перекладів та переробок п’єс іноземних авторів. Але ця праця принесла йому розчарування, просвітяни обмежували творчу свободу митця, цензурували його твори.

Зневірившись, Федькович кинув роботу, повернувся у село і єдиним прагненням поета стає усамітнення, він прагне поєднати хліборобство і літературу. У цей період з’являється багато творів і цикл поезій “Дикі думи”.

Проте смерть батька перервала усамітнення Федьковича, і він переїхав до Чернівців, зайнявшись підготовкою до друку збірки німецьких віршів “Am Tscheremusch”.

Наприкінці 1870-х років у творчості Юрія наступила криза, поет хворіє і віддаляється від літературної справи, єдине, що приваблює у той період Федьковича – астрологія.

Із безодні духовного занепаду поета вивело відродження і стрімкий розвиток громадсько-культурного життя на Буковині. У Чернівцях з’являється газета українською мовою “Буковина”, а її редактором запрошують стати Федьковича. Він докладає неабияких зусиль, щоб зробити видання найважливішим культурним осередком, пропагуючи за його допомогою ідеї духовної єдності українського народу.

У 1886-му році урочисто вшанували 25-річний ювілей творчості письменника. Тоді він сказав, що готовий далі працювати на благо свого народу й рідної землі. Але дні Юрія Федьковича вже були пораховані, серце поета невдовзі зупинилося раз і назавжди 11 січня 1888 року. Йому було всього 54 роки.

Юрій Федькович став першим у своєму краю, який висловив волелюбні прагнення і сподівання простих селян. Змалював й оспівав їх високі моральні якості. Висловив рішучий протест проти національного пригноблення народу і віру в краще майбутнє. Завдяки своїм гуманістичним твердженням, засудженню зла, завдяки любові до свого народу, патріотичності – творчість письменника відіграла помітну роль у літературному процесі на західноукраїнських землях, де були утверджені традиції Тараса Шевченка і Марка Вовчка. Підготував ґрунт для появи Івана Франка, Ольги Кобилянської, Марка Черемшини.

У Чернівцях у 1946 році засновано музей імені Федьковича. Він розташований в останній прижиттєвій квартирі письменника – в будинку на Соборній площі. Тут виходила газета “Буковина”.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича названий на його честь у 1989 році. Чимало вулиць в українських містах мають ім’я Юрія. А у Чернівцях встановлено пам’ятник українському письменнику.

У 1994 році з метою підвищення авторитету вчителів, визнання їхніх заслуг у відродженні національної школи та науки Чернівецькою міською радою заснована премія імені Юрія Федьковича. Вона присуджується найкращим викладачам та організаторам освіти й науки міста, вчителям та вихователям, які за переконанням колег і учнів виявляють талант вихованця, створюють умови для його розвитку, сприяють підвищенню інтелекту, формують загальнолюдські цінності, патріотичні почуття до України.

Матеріал підготувала бібліограф Уляна Книш