Книга вихідного дня (#56) — До Дня матері

В 2026 році День Матері в Україні припадає на 10 травня.

Мабуть кожен із нас у певний момент свого життя задумувався над високим почуттям любові до матерів та намагався усвідомити ким для нього є мама, намагався зрозуміти яку роль вона відіграє в житті кожного з нас. Мама — єдина в світі людина, чиє життя до останнього подиху присвячене дітям.

Мамі не байдужий кожен наш крок, важливий кожен вчинок. Саме на тендітні плечі матерів ліг важкий тягар очікування та переживання, але завдяки молитві, вірі та підтримці українських жінок-матерів, наші мужні захисники вистоять і переможуть!

Продовжую знайомити вас, дорогі читачі, з новою цікавою літературою, яка нещодавно поповнила фонди Косівської центральної міської бібліотеки ім. Богдана Радиша-Маринюка. Ці видання потрапили до нашої книгозбірні з ОУНБ ім. І. Франка. Сьогодні я хочу запропонувати вам для читання на вихідні книги про видатних жінок-матерів:

Волинська Олена. Мармурова жінка : Повість про Олену Пчілку / Олена Волинська. — Брустури: Дискурсус, 2025. — 256 с.

Це художньо-біографічна повість про життя й творчість матері Лесі Українки Олени Пчілки — видатної української інтелектуалки й мисткині, допитливої, цілеспрямованої, але вразливої жінки.

Роль бездоганної матері була одним із її покликань. Вона обожнювала українське вбрання, вимогливо виховувала своїх дітей — чотирьох доньок та двох синів. Не бажаючи віддавати дітей до зросійщеної школи, до певного віку вчила їх самотужки — музики, малювання, мов, викладу думок. Коли старша Леся почала складати вірші, мати стала першим цензором.

Донька називала її “королевою-матір’ю” та “Її величністю” — напівшанобливо, напівіронічно. Мати сприймала те як належне, писала: “Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій, що ні. Власне я завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою”.

«Мармурова жінка» — це спроба повернути голос людині, яка мала силу бути українкою тоді, коли це було небезпечно. Ця книжка про пам’ять, спротив, жіночу силу й вогонь слова, який не згасає.

Ківшар Таїсія. Ольга Петлюра в українській історії: життєпис та епістолярій 20–50-х рр. ХХ ст. / Т. Ківшар. — Тернопіль: Богдан, 2025. — 792 с.

У книжці висвітлюється життєпис Ольги Петлюри, педагогині, громадської діячки, аристократки, колишньої Першої леді Української Народної Республіки, матері єдиної дочки Лесі, дружини і вдови визначного державного, військового й громадського діяча Симона Петлюри. Розповідається про її роль в українському, суспільно-політичному, громадському та жіночому русі УНРівської доби.
Не розкішне було життя родини.

Трагічний день 26 травня 1926 року — смерть чоловіка, батька від руки більшовицького агента — накладає чорну печатку на вразливу душу дочки та матері. Душевні переживання і недостатки — викликають у Лeci страшну хворобу легенів, з якою бореться довгі роки. З допомогою друзів мати вивозить хвору Лесю до гористої місцевости у Піренеях. І там живуть вони самітно, лише час-до-часу відвідувані вірними приятелями. Вдова-мати від душевних потрясінь втратила слух…

Матеріал підготувала Уляна Книш.