Книга вихідного дня (#57)

Продовжую знайомити вас, дорогі читачі, з новою цікавою літературою, присвяченою темі матері, яка нещодавно поповнила фонди Косівської центральної міської бібліотеки ім. Богдана Радиша-Маринюка. Це видання потрапило до нашої книгозбірні з ОУНБ ім. І. Франка. Сьогодні я хочу запропонувати вам для читання на вихідні книгу:

Лотоцька Єва. Жінка роду мого / Єва Лотоцька. – Брустури: Дискурсус, 2024. – 288 с.

Декілька слів про авторку.

Єва Лотоцька (Оксана Мазур) – львів’янка, письменниця, художниця-графікиня. Працювала художньою редакторкою у видавництвах, зараз викладає мистецькі дисципліни. У творчому доробку – оформлення житлових та громадських інтер’єрів, розробки візиток та логотипів, картини, що зберігаються в приватних колекціях в Україні, Польщі, США, Канаді. Шість персональних виставок.

Оформила графікою понад 150 книжок в Україні й за її межами. Разом зі своїми студентами робила благодійні розписи дитячого будинку у Львові, мурали. Членкиня НСПУ.

Авторка поетичних збірок «На вістрі місяця» та «Реінкарнаційні рефлексії», романів «Параноя.UA», «Декамерон по-львівськи або Понеділкові історії» та ін. Друкувалася в журналах, збірниках, альманахах.

Твори відзначені на різних літературних конкурсах («Крилатий Лев», «Карпатський лицар», «Новела по-українськи», Всеукраїнський конкурс короткої прози ім. І. Чендея). Переможниця Міжнародної літературної премії ім. В. Портяка (2024).

Роман «Жінка роду мого» — сага про життя чотирьох поколінь на основі історичних подій в Україні, що охоплюють 1928–2023 роки. Студентка Дарина Гаєвська досліджує власний родовід, розглядаючи старі фото й слухаючи історії про життя прабабці Ганни.

Наша історія рухається по спіралі: ті ж вороги, що відібрали юність і свободу Ганни століття тому, розпочали широкомасштабну війну тепер, коли Дарина насолоджується студентськими роками. Навіть відносно спокійне життя Дарининих бабусі й мами лише в загальному благодатне, бо бути українцями під совєтською окупацією непросто, часом небезпечно.